Агонія Носова: як знаменитий тренер закінчував у Шахтарі

У рік, коли тренери 'Шахтаря' змінюються з калейдоскопічною швидкістю, хочеться згадати одного з найбільш 'довгограючих' наставників донецького клубу - Віктора Васильовича Носова, який пробув на цій посаді сім років. А точніше, - згадати його останні матчі, проведені із 'Шахтарем'. Що Terrikon.com і зробить просто зараз...

Сезон 1985 'Шахтар' почав розмашисто. Спочатку розгромив у Кутаїсі 'Торпедо' 4:1. Потім програв у Тбілісі 'Динамо' 0:5. Потім удома виграв у 'Чорноморця' 4:0. Вболівальників кидало то в жар, то в холод, на що чекати від команди, було взагалі незрозуміло. У попередньому чемпіонаті вона посіла 13 місце, грала нестабільно - і, на жаль, цей тренд продовжився. Успіхи траплялися рідко, а бувало, наприклад, що в Донецьку поступалися воронезькому 'Факелу', що бороздив нижні шари Вищої ліги. Той 'Шахтар' міг створити Бог знає що – наприклад, видати у Дніпропетровську 4:5 (хет-триками обмінялися Олег Протасов та Віктор Грачов).

Наприкінці літа та у вересні 'Шахтар' видав гнітючу серію з трьох поразок і однієї нічиєї із загальним рахунком 0:5. Питання про вилiт з 'вишки' постало руба. Тільки після цього команда стрепенулась та перестала програвати. Ну майже. В останніх 7 турах - лише одна поразка, та й то 'Спартаку', однієї з найкращих команд країни.

Для початку - нічия з 'Факелом' у Воронежі', причому до 84-ї хвилини рахунок був нульовий і все йшло до того, що 'Шахтар' знову не заб'є. Але нарешті Михайло Соколовський вразив ціль. Перемога? Ні! За дві хвилини до фінального свистка Олександр Мінаєв зрівнює рахунок, і гірники знову не перемагають. У четвертому матчі поспіль.

Кажуть, саме після гри з 'Факелом' у Носова відбулася неприємна розмова з кураторами команди, де йому чітко сказали: або даєш результат у матчах, що залишилися - або... Носов уважно вислухав і пішов далі займатися своєю справою. Але результат, до речі, дав.

27 жовтня 'Шахтар' на виїзді перемагає ростовський СКА. Рахунок довго був 1:1, але в останні 15 хвилин донеччани натиснули - і дубль Сергія Ященка приніс їм довгоочікувану перемогу. Звичайно, СКА тих часів - суперник ще той, впевнено йшов на останньому місці і, зрештою, з Вищої ліги вибув. Але 2 очки – завжди 2 очки, тим більше, коли цього так довго чекаєш.

2 листопада 'Шахтар' удома у присутності 25 тисяч глядачів перемагає 'Зеніт'. Також довелося попітніти – єдиний гол був забитий лише на 85-й хвилині. Відзначився захисник Олександр Сопко, тодішній 'стовп оборони' та один із моральних авторитетів команди. У звіті про матч у 'Комсомольці Донбасу' писали, що результат, звичайно, тішить, але над грою попрацювати ще ох як треба – команда не виглядає єдиним цілим, думки не видно, а очки добуваються за рахунок індивідуальних проявів окремих осіб.

11 листопада в Донецьку 'Шахтар' програє 'Спартаку' 1:2, причому картина тут була зворотна: на ранній гол Грачова (8-а хвилина) 'Спартак' довго не міг нічим відповісти, але в останні 15 хвилин все -таки взяв своє (допоміг суддя омський Володимир Кузнєцов, обурювалися трибуни). Через чотири дні, не виїжджаючи за межі рідного міста, роздратована донецька команда нарешті показує гру - розносить у пух і прах мінське 'Динамо', у складі якого, до речі, грали троє 'збірників' (голи у 'Шахтаря' - на рахунку Грачова та Ященка – два).

Після цього безпосередня загроза виліта начебто відступає. І 'Шахтар' завершує сезон двома гостьовими нічиїми - з 'Нефтчі' (0:0) та 'Араратом' (3:3). Останній матч судив знову Володимир Кузнєцов із Омська. Чи він все-таки мав якийсь персональний зуб на 'Шахтар', чи так зірки зійшлися, але він призначив у ворота 'гірників' два пенальті, і обидва реалізував Рафік Галустян. Донецькі гравці обурювалися, але вдіяти нічого не могли. Другий пенальті відібрав у них очко (Галустян забив його на 83-й хвилині за рахунку 2:3). У 'Шахтаря' відзначилися Грачов, Ященко та Сергій Кравченко-старший. У 'Арарата', крім Галустяна, забивав ще Гамлет Мхітарян - тато Генріха.

У підсумку 'Шахтар' посів спокійне 12-е місце з 30 очками (10 перемог, 10 нічиїх, 12 поразок, різниця м'ячів, до речі, позитивна - 46-45, єдина така команда з усіх, які розташувалися нижче 6-го місця). Завдання своє Носов, нехай і не блискуче, але виконав. І все-таки його прибрали.

Власне, крити йому не було чим. Починаючи з 1982, 'Шахтар' займав у чемпіонаті СРСР послідовно 14-те, 9-те, 13-те та 12-те місця. Це після 70-х, коли команда регулярно брала медалі і нижче за 6-е місце, як правило, не опускалася! Носов був хороша людина, непоганий тренер, але вичавлювати з команди результат у нього не виходило. Щоправда, команда брала Кубки – ось на це стилю Носова якраз вистачало. Як згадував Грачов, тренер умів так зарядити на гру, що після розмови з ним просто розпирало тебе від енергії. На короткій дистанції це працювало. На весь сезон – не вистачало.

До того ж, у Носова відносини з кураторами теж стали складатися так собі. Він не був революціонером і розумів, що у житті до чого. Але 'правильні слова' говорити не дуже вмів. Тож після закінчення сезону 1985 йому сказали велике людське спасибі – і відправили продовжувати кар'єру на Мальдівські острови.