Защитник «Шахтера» Виктор Корниенко в это трагическое для Украины время активно занялся волонтерством, оборудовал спортзал для беженцев, а также патрулирует улицы родного села.

– Виктор, СМИ облетело фото из твоего Instagram, где ты развозишь продукты питания, вещи первой необходимости. Расскажи подробнее об этом.
– Это была моя инициатива. Когда случилось такое горе, понял, что не могу оставаться в стороне. Мой дом находится под Полтавой, в первую очередь объехал блокпосты, расспросил, чем могу помочь – деткам, беженцам, теробороне. Теперь ежедневно закупаю самое необходимое для тех, кто вынужден был покинуть свои дома и бежать от обстрелов, бомбежек. В своем населенном пункте оборудовал спортзал, где есть все необходимое для безопасной жизни. Много знакомых звонят из Мариуполя, Харькова, всем говорю, чтобы ехали к нам: здесь есть все самое необходимое, а главное – у нас безопасно.

– В чем люди нуждаются в первую очередь?
– В продуктах питания, теплых вещах... А на блокпостах и в военкоматах запрашивают экипировку: броники, берцы, другое необходимое для теробороны. К слову, я ведь и сам каждый день патрулирую улицы родного села. По графику, с шести вечера до шести утра, следим за соблюдением комендантского часа, порядком, чтобы никто посторонний не пришел на нашу землю.

– Еще буквально неделю назад «Шахтер» вернулся из Турции и готовился к возобновлению чемпионата, и тут такой поворот на 180 градусов: обстрелы, бомбежки, война. Как ты воспринял все это?
– Думаю, не только я, но и многие-многие наши соотечественники не могли даже предположить, какая беда придет на нашу землю. Да, поступала тревожная информация, но большинство жили мирной жизнью: растили детей, строили планы… Но с утра, когда обстреляли мирные города, буквально за час вся моя жизнь перевернулась. Горжусь тем, что украинец, ведь мы доказали, что являемся сильной нацией, которая быстро переборола шок, организовалась и теперь держится вместе, помогает друг другу. Таких людей не сломать, победа будет за нами!

– Удается поддерживать связь с партнерами по команде?
– Конечно. Даже легионеры, которые покинули Украину, постоянно звонят, интересуются делами, предлагают свою помощь. Недавно разговаривал с Додо, который предлагал помочь деньгами. Перед этим списывался с Марлоном, он также переживает и старается помогать украинцам. Наш тренер Роберто Де Дзерби, директор клуба Дарио Срна – все следят за ситуацией, очень сопереживают и стараются быть максимально полезными. Я уже не говорю о соотечественниках: Сергей Кривцов, Андрей Пятов, другие ребята – все сейчас объединены одной целью максимально помочь всем нуждающимся.

* * *

Захисник «Шахтаря» Віктор Корнієнко у цей трагічний для України час активно зайнявся волонтерством, обладнав спортзал для біженців, а також патрулює вулиці рідного села.

– Вікторе, ЗМІ облетіло фото з твого Instagram, де ти розвозиш продукти харчування, речі першої необхідності. Розкажи докладніше про це.
– Це була моя ініціатива. Коли сталося таке горе, зрозумів, що не можу залишатися осторонь. Мій будинок знаходиться під Полтавою, насамперед об'їхав блокпости, розпитав, чим можу допомогти – діткам, біженцям, теробороні. Тепер щодня купую найнеобхідніше для тих, хто змушений був залишити свої будинки та тікати від обстрілів, бомбардувань. У своєму населеному пункті обладнав спортзал, де є все необхідне для безпечного життя. Багато знайомих дзвонять із Маріуполя, Харкова, усім кажу, щоб їхали до нас: тут є все найнеобхідніше, а головне – у нас безпечно.

– Чого люди потребують насамперед?
– Продуктів харчування, теплих речей... А на блокпостах та у військкоматах вимагають екіпірування: броники, берці, інше необхідне для тероборони. До речі, я ж і сам щодня патрулюю вулиці рідного села. За графіком, з шостої вечора до шостої ранку, слідкуємо за дотриманням комендантської години, порядком, щоб ніхто сторонній не прийшов на нашу землю.

– Ще буквально тиждень тому «Шахтар» повернувся з Туреччини та готувався до відновлення чемпіонату, і тут такий поворот на 180 градусів: обстріли, бомбардування, війна. Як ти сприйняв це?
– Думаю, не тільки я, а й багато-багато наших співвітчизників не могли навіть припустити, яке лихо прийде на нашу землю. Так, надходила тривожна інформація, але більшість жили мирним життям: вирощували дітей, будували плани. Але вранці, коли обстріляли мирні міста, буквально за годину все моє життя перекинулося. Пишаюся тим, що я українець, адже ми довели, що є сильною нацією, яка швидко переборола шок, організувалась і тепер тримається разом, допомагає один одному. Таких людей не зламати, перемога буде за нами!

– Чи вдається підтримувати зв'язок із партнерами по команді?
- Звичайно. Навіть легіонери, які покинули Україну, постійно дзвонять, цікавляться справами, пропонують свою допомогу. Нещодавно розмовляв із Додо, який пропонував допомогти грошима. Перед цим списувався з Марлоном, він також переживає та намагається допомагати українцям. Наш тренер Роберто Де Дзербі, директор клубу Даріо Срна – усі стежать за ситуацією, дуже співпереживають та намагаються бути максимально корисними. Я вже не говорю про співвітчизників: Сергій Кривцов, Андрій Пятов, інші хлопці – всі зараз об'єднані однією метою максимально допомогти всім, хто її потребує.