Голкипер «Динамо» и национальной сборной Украины Георгий Бущан дал интервью клубной пресс-службе киевлян.

- Многие из твоих знакомых сейчас защищают Украину?
- Конечно, у каждого из нас есть родственники и друзья, которые отправились защищать нашу страну. Передо мной тоже стоял такой выбор и были двоякие чувства. Но я понимаю, что на футбольном поле могу принести больше пользы, чем на поле боя. Мы с ребятами за линией фронта вкладываем все, что можем, в помощь украинским военным.

- Динамовцы не афишируют свою помощь Вооруженным Силам Украины. Расскажи, как команда помогает армии?
- Мы с самого начала договорились не афишировать свою помощь. Можно много говорить, красить себе щеки в сине-желтые цвета и надевать патриотические ленточки, но в итоге не сделать ничего. А можно делать добрые дела тихо. Ребята, которым мы помогаем, об этом знают. Помимо нашего фонда, армии помогает очень много людей – к примеру, Тарас Михалик, с которым я близко дружу. Мы приобрели машину для разведывательного батальона, закупили бронежилеты и тепловизоры, индивидуальные аптечки и медикаменты. Кроме того, работаем над вопросом помощи детям, пострадавшим от российской агрессии. Ведь дети – это наше будущее.

- На днях «Динамо» посетило раненых военных в госпитале. После посещения больницы все эмоции и мысли остались с этими ребятами…
- Это страшная ситуация. Вся наша страна в лице этих военных борется не за какого-то политика, мы боремся за свою землю. На нашу землю пришли враги. Мне очень жаль этих пострадавших ребят. Я был и в киевском госпитале, но еще до полномасштабной войны. Без слез на это смотреть невозможно, а эмоции тяжело описать словами. Люди, которые пошли воевать за нашу страну, вызывают у меня огромную гордость и уважение. Это наши супергерои.

- Как в условиях войны, которая идет на большей части Украины, ты настраиваешься на работу?
- Если честно, мысли у меня совсем не в рабочем режиме. Каждый день ты ложишься спать и просыпаешься, думая о том, что происходит в других украинских городах. Но я уверен в наших соотечественниках, ведь нашу страну просто так не сломить. Можно завоевать какую угодно территорию, но не Украину и не украинский народ.

- Команда «Динамо» U19 готовится к тому, чтобы сыграть важнейший матч в Юношеской лиге УЕФА. Ребята понимают, что будут биться на футбольном поле не только за бренд «Динамо», но и за весь народ, за всю Украину?
- Конечно, я в этом уверен. Ребятам дали шанс проявить себя и представить Украину на международной арене. Среди миллионов людей, которые в нашей стране остались без работы, без работы остались и спортсмены. Многие наши спортсмены до войны готовились к различным международным турнирам – Паралимпийским играм, чемпионатам мира. Некоторые ребята пошли на фронт, за что они заслуживают огромной чести и уважения.

При этом «за бугром» жалуются, какие они несчастные, их исключили из международных соревнований. Ребята, поймите, мы из-за вас потеряли все! Вы сидите сейчас дома и проводите свои «бумажные» чемпионаты. А мы находимся в условиях войны – кто-то в относительно нормальных условиях, а кто-то – просто в ужасных. И мы не можем работать, не можем приносить народу Украины радость спортивных побед. Когда проходил чемпионат Европы по футболу, площади в украинских городах были переполнены людьми. Своей игрой там мы дарили людям счастье и радость. Сегодня нет противостояний между «Динамо», «Шахтером», «Зарей», «Львовом» и «Черноморцем». Сегодня мы все вместе. Это касается и других видов спорта.

- Многие звезды украинского футбола пытались достучаться до российских футболистов, чтобы они озвучили свою позицию. Разговаривал ли ты с кем-то из российских спортсменов?
- Это бессмысленно. Я на сто процентов знаю, что им запрещено говорить на эту тему. Горжусь тем, что я украинец, потому что могу сказать и сделать все, что я хочу. Мы свободный народ. А россияне – загнанные люди. У них нет свободы слова, они даже не могут мыслить по-другому. Это единственное, за что мне их жаль. Не дай Бог кому-то пережить то, что украинцы проживают сейчас.

Бущан: Ми – вільний народ. А росіяни – загнані люди

Голкіпер «Динамо» та національної збірної України Георгій Бущан дав інтерв'ю клубній прес-службі киян.

- Багато хто з твоїх знайомих зараз захищає Україну?
- Звичайно, кожен із нас має родичів і друзів, які вирушили захищати нашу країну. Переді мною теж стояв такий вибір і були двоякі почуття. Але я розумію, що на футбольному полі можу принести більше користі, ніж на полі бою. Ми з хлопцями за лінією фронту вкладаємо все, що можемо, у допомогу українським військовим.

- Динамівці не афішують своєї допомоги Збройним Силам України. Розкажи, як команда допомагає армії?
- Ми від початку домовилися не афішувати свою допомогу. Можна багато говорити, фарбувати собі щоки в синьо-жовті кольори та вдягати патріотичні стрічки, але не зробити нічого. А можна робити добрі справи тихо. Хлопці, яким ми допомагаємо, про це знають. Крім нашого фонду, армії допомагає дуже багато людей – наприклад, Тарас Михалик, з яким я близько дружу. Ми придбали машину для розвідувального батальйону, закупили бронежилети та тепловізори, індивідуальні аптечки та медикаменти. Крім того, працюємо над питанням допомоги дітям, які постраждали від російської агресії. Адже діти – це наше майбутнє.

- Днями «Динамо» відвідало поранених військових у шпиталі. Після відвідування лікарні всі емоції та думки залишилися з цими хлопцями...
– Це страшна ситуація. Вся наша країна в особі цих військових бореться не за якогось політика, ми виборюємо свою землю. На нашу землю прийшли вороги. Мені дуже шкода цих постраждалих хлопців. Я був і у київському шпиталі, але ще до повномасштабної війни. Без сліз на це дивитись неможливо, а емоції важко описати словами. Люди, які пішли воювати за нашу країну, викликають у мене величезну гордість та повагу. Це наші супергерої.

- Як в умовах війни, яка йде на більшій частині України, ти налаштовуєшся на роботу?
- Якщо чесно, думки у мене зовсім не у робочому режимі. Щодня ти лягаєш спати та прокидаєшся, думаючи про те, що відбувається в інших українських містах. Але я впевнений у наших співвітчизниках, адже нашу країну просто так не зламати. Можна завоювати будь-яку територію, але не Україну і не український народ.

- Команда «Динамо» U19 готується до того, щоб зіграти важливий матч у Юнацькій лізі УЄФА. Хлопці розуміють, що битимуться на футбольному полі не лише за бренд «Динамо», а й за весь народ, за всю Україну?
- Звичайно, я в цьому певен. Хлопцям дали шанс проявити себе та представити Україну на міжнародній арені. Серед мільйонів людей, які в нашій країні лишилися без роботи, без роботи лишилися й спортсмени. Багато наших спортсменів до війни готувалися до різних міжнародних турнірів – Паралімпійських ігор, чемпіонатів світу. Деякі хлопці пішли на фронт, за що вони заслуговують на величезну честь і пошану.

При цьому «за бугром» скаржаться, які вони нещасні, їх виключили з міжнародних змагань. Зрозумійте, ми через вас втратили все! Ви сидите зараз удома та проводите свої «паперові» чемпіонати. А ми знаходимося в умовах війни – хтось у відносно нормальних умовах, а хтось – просто в жахливих. І ми не можемо працювати, не можемо приносити народу України радість спортивних перемог. Коли проходив чемпіонат Європи з футболу, площі в українських містах були переповнені людьми. Своєю грою там ми дарували людям щастя та радість. Сьогодні немає протистоянь між «Динамо», «Шахтарем», «Зорею», «Львовом» та «Чорноморцем». Сьогодні ми всі разом. Це стосується й інших видів спорту.

- Багато зірок українського футболу намагалися достукатися до російських футболістів, щоб вони озвучили свою позицію. Чи розмовляв ти з кимось із російських спортсменів?
- Це не має сенсу. Я на сто відсотків знаю, що їм заборонено говорити на цю тему. Пишаюся тим, що я українець, адже можу сказати та зробити все, що я хочу. Ми – вільний народ. А росіяни – загнані люди. Вони не мають свободи слова, вони навіть не можуть мислити інакше. Це єдине, за що мені їх шкода. Не дай Боже комусь пережити те, що українці проживають зараз.