Бывший капитан "Манчестер Юнайтед" Рой Кин высказался о разгроме своей команды от "Ливерпуля".

"Сейчас я не чувствую гнева, гнев был раньше, в начале сезона, а сейчас я чувствую печаль, - сказал Рой в эфире Sky Sports. - Посмотрите на сегодняшнюю команду: в ней нет ни сердца, ни души, ни лидеров, ни настоящего качества. Они достигли дна. Посмотрите на болельщиков "Юнайтед"... они уже не удивляются такому счету, а "Ливерпуль" мог забить каждый раз, когда они шли вперед.

В клубе полный бардак, начиная с самого верха. У владельцев нет времени на болельщиков. Команде нужен новый тренер, нужны трансферы, нужно избавляться от игроков, которые есть сейчас. Это так грустно видеть! Это не тот клуб, за который я играл. У них не осталось того, за что боролся настоящий "Манчестер Юнайтед", когда я был там. Это просто небо и земля! Я не вижу "Юнайтед", который бьется изо всех сил и играет с гордостью.

У них осталось максимум 6-7 игроков, остальные уже покинули здание. Они ушли, они в отпуске, они выключились. Они приезжают, проигрывают 4:0, на автомате наговаривают что-то в микрофон, жмут всем руки по пути из тоннеля и уезжают. Им должно быть стыдно за свою жизнь! Им должно быть стыдно смотреть в глаза людям!".

Рой Кін: У цьому МЮ немає ні серця, ні душі, ні лідерів

Колишній капітан "Манчестер Юнайтед" Рой Кін висловився про розгром своєї команди від "Ліверпуля".

"Зараз я не відчуваю гніву, гнів був раніше, на початку сезону, а зараз я відчуваю смуток, - сказав Рой в ефірі Sky Sports. - Подивіться на сьогоднішню команду: у ній немає ні серця, ні душі, ні лідерів, ні справжньої якості... Вони досягли дна... Подивіться на вболівальників "Юнайтед"... вони вже не дивуються такому рахунку, а "Ліверпуль" міг забити щоразу, коли вони йшли вперед.

У клубі повний бардак, починаючи з самого верху. Власники не мають часу на вболівальників. Команді потрібен новий тренер, потрібні трансфери, потрібно позбавлятися гравців, які є зараз. Це так сумно бачити! Це не той клуб, за який я грав. У них не залишилося того, за що боровся справжній Манчестер Юнайтед, коли я був там. Це просто небо та земля! Я не бачу "Юнайтед", який б'ється щосили і грає з гордістю.

У них залишилося максимум 6-7 гравців, решта вже покинула будівлю. Вони пішли, вони у відпустці, вони вимкнулися. Вони приїжджають, програють 4:0, автоматом намовляють щось у мікрофон, тиснуть усім руки по дорозі з тунелю і їдуть. Їм має бути соромно за своє життя! Їм має бути соромно дивитися у вічі людям!".