Корниенко: Старался помогать всем
Защитник «Шахтера» Виктор Корниенко – о волонтерстве, службе в ТрО и непременной победе Украины.
С началом войны Виктор Корниенко записался в тероборону родной Полтавщины и занимался волонтерством, помогая армии и мирным жителям. Об этих двух месяцах футболист рассказал в эксклюзивном интервью, полная версия которого доступна на клубном YouTube-канале.
– Виктор, с начала войны ты занимался волонтерством, был в территориальной обороне. Расскажи, почему принял такое решение?
– Сразу для себя решил, что буду помогать всем, чем смогу. У меня много друзей пошли в тероборону, есть знакомые в военкоматах, переговорил с ними, узнал, в чем нуждаются, – продукты, экипировка. Затем на своей машине начал ездить в магазины, все покупал. По два-три раза в день загружался в гипермаркете, брал одежду, снаряжение, еду, какие-то даже мелочи, те же спички обычные – и все это развозил по блокпостам в Полтаве и по области. Ездил с утра и пока не начинался комендантский час. Эти два месяца все время был за рулем. И также нас попросили дежурить в селе с 20:00 до 6:00, во время действия комендантского часа. Дежурства были в первые две-три недели практически через день. Почему решил участвовать в теробороне? Я – украинец и такой же точно человек, как те ребята, которые пошли на войну. Мне кажется, в такой ситуации необходимо сплотиться, быть единым целым и друг другу помогать.
– Кто тебя поддерживал в волонтерской деятельности – родные, партнеры по команде?
– Моя жена помогала: мы вместе деткам собирали вещи, отдавали свои, ездили по аптекам, покупали лекарства, памперсы – их, кстати, даже заказывал из Западной Украины, и нам передавали. Все это развозили тем мамам с детками, кто в этом нуждался, переселенцам. Что касается футболистов, то они тоже присоединились. Марлон сразу же скинул деньги, Сережа Кривцов, другие бразильцы тоже – Витао, Майкон и многие ребята присылали деньги. Они все также переживали, видели, какая у нас ситуация происходит и максимально помогали.
– По чему из мирной жизни сейчас больше всего скучаешь и какой будет Украина после того, как победит?
– По всему скучаю, если честно. Понятно, что мы все скучаем по той жизни, что была раньше: когда играли на стадионах, когда были болельщики. Но об этом даже не хочется думать. Хочется думать только об одном: чтобы скорее настал тот день, когда нам скажут, что все – мы победили и война закончилась. Я только этого хочу. Наш народ – неуступчивый. Наша сила – в нашем духе, нашем характере. Поэтому мы обязательно победим, а Украина станет еще лучше!
Корнієнко: Намагався допомагати всім
Захисник «Шахтаря» Віктор Корнієнко – про волонтерство, службу в ТрО та неодмінну перемогу України
З початком війни Віктор Корнієнко записався до тероборони рідної Полтавщини і займався волонтерством, допомагаючи армії та мирним жителям. Про ці два місяці футболіст розповів у ексклюзивному інтерв’ю, повна версія якого доступна на клубному YouTube-каналі.
– Вікторе, від початку війни ти займався волонтерством, був у територіальній обороні. Розкажи, чому так вирішив?
– Одразу для себе вирішив, що допомагатиму всім, чим зможу. У мене багато друзів пішли до тероборони, є знайомі у військкоматах, переговорив з ними, дізнався, чого потребують, – продуктів, екіпірування. Потім власною машиною почав їздити до магазинів, усе купував. Двічі-тричі на день завантажувався в гіпермаркеті, брав одяг, спорядження, їжу, якісь навіть дрібниці, ті ж сірники звичайні – і все це розвозив по блокпостах у Полтаві й області. Їздив зранку і допоки що не починався комендантський час. Ці два місяці весь час був за кермом. І також нас попросили чергувати в селі від 20:00 до 6:00, під час дії комендантського часу. Чергування були у перші два-три тижні практично через день. Чому вирішив узяти участь у теробороні? Я – українець і така сама людина, як ті хлопці, які пішли на війну. Мені здається, у такій ситуації необхідно згуртуватися, бути єдиним цілим і допомагати одне одному.
– Хто тебе підтримував у волонтерській діяльності – рідні, партнери по команді?
– Моя дружина допомагала: ми разом діткам збирали речі, віддавали свої, їздили аптеками, купували ліки, памперси – їх, до речі, навіть замовляли із Західної України, і нам передавали. Усе це розвозили тим мамам з дітьми, хто цього потребував, переселенцям. Щодо футболістів, то вони також долучились. Марлон одразу ж скинув гроші, Сергій Кривцов, інші бразильці теж – Вітао, Майкон та багато хлопців надсилали гроші. Вони теж переживали, бачили, яка в нас ситуація відбувається і максимально допомагали.
– За чим із мирного життя наразі найбільше сумуєш та якою буде Україна після того, як переможе?
– За всім сумую, якщо чесно. Зрозуміло, що ми всі сумуємо за тим життям, яке було раніше: коли грали на стадіонах, коли були вболівальники. Але про це навіть не хочеться думати. Хочеться думати тільки про одне: щоб якнайшвидше настав той день, коли нам скажуть, що все – ми перемогли і війна закінчилася. Я лише цього хочу. Наш народ – непоступливий. Наша сила – у нашому дусі, нашому характері. Тому ми обов’язково переможемо, а Україна стане іще кращою!
