|
18:44
|
|
Спортивна газета, №61, 26.05.1979
ЦІКАВОЮ зустріч не назвеш. Річ у тому, що обидві команди наче змагалися, хто зробить більше неточних передач. Технічні огріхи досить часто зводили нанівець загалом непогані тактичні наміри гравців. А футбол тільки тоді буває по-справжньому видовищним, коли між тактикою і технікою панує згода. Навіть голи в цій зустрічі були випадковими.
Спочатку м'яч пропустили ташкентці, захисники яких довго роздумували, кому ж відбити м’яч подалі від воріт. Старухін чітко зорієнтувався в обстановці, наздогнав м’яч і переадресував його направо Соколовському, який і вивів на
завершальний удар вільного Федоренка. А наприкінці матчу в метушні біля воріт «Шахтаря» ніхто з гравців його оборони не завадив Ісакову дати передачу Чуркіну. Останній і не дозволив гірникам відсвяткувати 300-у перемогу у вищій лізі.
Усе ж «Шахтар» мав кращий вигляд. Його захисники активніше боролися за м'яч, своєчасно перериваючи комбінації ташкентських футболістів. Та в той же час вони не так, як нині належить, допомагали передній лінії. Стопер гірників Віктор Ззягінцев провів свій 150-й матч у вищій лізі.
М. ДОРОНІН, Ташкент (телефоном)
|
|
14:36
|
|
Советский спорт, №117, 24.05.1979
Несмотря на в общем-то благополучный для хозяев исход встречи, это была отнюдь не лучшая игра Пахтакора в этом сезоне. Наткнувшись на жесткую оборону, присущую вообще Шахтеру, ташкентцы так и не сумели наладить комбинационную игру. А гости к тому же были на диво работоспособны, цепки, лучше выбирали место, частенько перехватывали передачи. Гол горняки забили, воспользовавшись небрежностью защитников, которые в совершенно безобидной ситуации понадеялись друг на друга и оставили мяч... Старухину. Последовал точный пас направо Соколовскому, который предоставил право на завершающий удар свободному Федоренко.
Казалось, это ничему не научило ташкентцев: то и дело они ошибаются и в приеме мяча, и в передачах. Впрочем, и гости довольно часто грешили неточностями. Так что острых ситуаций у обоих ворот было предостаточно; Но они не были результатом осмысленных командных действий. А для спасения ворот соперники нередко прибегали к недозволенным приемам.
Подобный безликий и серый футбол длился почти полтора тайма. Естественно, ближе к концу игры более активными были пахтакоровцы, которым нужно было отквитать мяч.
Гол был порожден случайностью: в толчее возле ворот в более выгодном положении оказались малорослые нападающие Пахтакора. Исаков без помех принял мяч на грудь, сбросил его на ногу стоявшему в двух метрах от него Чуркину, тот спокойно и точно пробил по цели.
Пожалуй, только после этого команды заиграли, как говорится, по-настоящему. Именно в последнюю 10-минутку они обменялись запоминающимися ударами до воротам, когда казалось, что и искусство вратарей окажется бессильным.
С. БАЛАКИН
|
Пахтакор
Шахтер