| 
                                 12:51 
             | 
            
                             | 
            
                 Спортивна газета, №136, 13.11.1979
  
ПІСЛЯ цього матчу «Шахтар» практично розпрощався з мрією про золоті медалі. Те, що донецька команда до останнього місяця чемпіонату настійливо боролася за найвище місце, робить їй честь, однак звітна зустріч показала: реально претендувати на нього «Шахтарю» ще рано. 
  
Можна тільки здогадуватися, як склався б хід поєдинку, якби туром раніше Старухін у Ленінграді не отримав другу в сезоні жовту картку. Але не думаю, щоб на характер командних дій гірників його присутність мала б значний вплив. Саме в цьому розділі футболу гості помітно поступалися спартаківцям. 
  
Старухіна замінив юний Морозов. Фахівцям сподобався цей швидкий і рішучий хлопчина, та його взаємодії з досвідченішими партнерами залишали бажати кращого. Серед гірників у найкращому функціональному стані перебував Соколовський, але він впав у іншу крайність надто багато брав на себе. Біда «Шахтаря», напевно, в тому, що в його складі нема зараз такого диспетчера, як Гаврилов у «Спартака», Коньков і Веремєєв у київському «Динамо», М. Мачаїдзе і Кіпіані в тбіліському. 
  
Втім, початок зустрічі склався взаємно гостро. Загрози господарів поля йшли від Хідіятулліна якого К. Бєсков на цей раз висунув на активнішу позицію. А в «Шахтаря» бездоганним виконанням штрафних ударів, які принесли багато турбот Дасаєву, відзначався Соколовський. 
  І навіть після того, як «Спартак» реалізував спробу з кутового удару, «Шахтар» міг зрівняти рахунок. І також після кутового: Соколовський наче з пращі послав м’яч мало не по самій лінії воріт, але Роговський і Морозов не зуміли довершити справу. А по перерві гра пішла практично в одні ворота - у ворота гостей. Причина, як на мене, одна - перевага «Спартака» в організації командних дій. І ще в сумарному русі. На відміну від гірників, ніхто з спартаківців не стояв на полі, не виключався з гри. 
  
В. БЕРЕЗОВСЬКИИ. Москва (телефоном) 
             | 
        
        
        
            | 
                                 18:53 
             | 
            
                             | 
            
                 Советский спорт, №259, 11.11.1979
  
Пожалуй, нет нужды говорить о том, как важен был этот матч для встречавшихся команд. Близкое соседство в турнирной таблице и возможность в случае очередного успеха сражаться за самые высокие награды в чемпионате, думаю, объясняют все.
В этой связи остается только досадовать, что столь важный матч играть командам пришлось в условиях наступившей после морозов оттепели. Работники Лужников, правда, сделали все от них зависящее, чтобы подготовить поле к игре: тщательно очистили его от снега, но, увы, перенасыщенный влагой газон все-таки серьезно затруднял действия футболистов.
  
Преобладающей в этом матче стала игра накоротке либо с применением той и другой стороной средних передач. Обращало на себя внимание и желание обеих команд как можно скорее довести дело до предельных ударов по воротам.
  
Поначалу донецкие футболисты, пожалуй, даже чаще атаковали ворота
«Спартака». Дважды Соколовский, а за ним Федоренко и Морозов вынуждали Дасаева вступить в игру в тот промежуток времени, когда спартаковцы лишь приспосабливались к полю.
  
Активность «Шахтера» при обстреле ворот «Спартака» выглядела вполне объяснимой.
В отсутствие Старухина (после двух предупреждений он пропускал игру) гости отказались от переводов мяча с флангов в район 11-метровой отметки, а все свои надежды связали с активной игрой полузащитников и их умением как готовить, так и завершать атаки.
  
Впрочем, рано или поздно, но и «Спартак» должен был понять, что удары издали по такой погоде становятся опасными вдвойне. Первым рискнул атаковать ворота гостей издали Романцев. Дегтярев, правда, отразил мяч, но, когда пятью минутами позже Хидиятуллин метров с 30 вновь послал мяч в рамку ворот, эпизод этот имел продолжение и закончился голом. На сей раз Дегтярев с трудом отбил мяч на угловой, а мгновениями позже после подачи Шавло и схватки у ворот «Шахтера» Гаврилов послал мяч в сетку.
  
Гол этот оказался переломным. Добившись успеха, спартаковцы окончательно перехватили инициативу и повели игру слаженно и быстро. Свой весомый перевес в игре они и подкрепили двумя мячами во втором тайме. Дважды при этом отличился
Сидоров. Сперва он в высоком прыжке головой переадресовал в ворота мяч, посланный с угловой отметки, а затем он же четко использовал передачу Гаврилова, вновь головой послав мяч в ворота.
  
Общего впечатления от яркой игры спартаковцев не умалил и гол, пропущенный Дасаевым. Слишком рвался вперед «Спартак» - и гости подловили его на контратаке. В целом же последний матч в Москве «Спартак» провел на уровне, достойном команды, занимающей сейчас первую строчку в турнирной таблице.
  
Ю. СЕГЕНЕВИЧ 
             |