|
15:41
|
|
Спортивна газета, 25.04.1978
Чому виграв Шахтар? Бо грав спокійно і просто, надійно і організовано, гнучко змінюючи тактику в залежності від рахунку. Чому програло Динамо? Бо забуло істину, що таку команду, як донецька, однією технікою не здивуєш і тим більше не візьмеш, що за перемогу треба боротись з повною віддачою сил, діяти безпомилково, а потрапивши в «цейтнот», зберігати ясний розум…
Отже, перемога гірників була цілком заслуженою, причому її аніскількі не поменшує те, що не вони зрівняли рахунок, а Коньков забив так званий автогол у ситуації, де взяттям воріт і не пахло. Замість того, щоб відбити м’яч з штрафного майданчика, він вирішив віддати його Юрковському. Фоменко, який перебував на шляху м’яча, між ногами пропустив його воротареві, не знаючи, що Юрковський вже зробив кілька кроків уперед… І м’яч закотився у ворота.
Втім, це була далеко не єдина помилка київських захисників. Невдовзі Бережний дозволив настирливому Роговському з близької відстані взяти ворота. Все було скінчено, бо в ті 17 хвилин, що лишалися до фінального свистка, чемпіон так і не отямився від шоку (у дужках зазначу, що в цей час Веремєєв, зазнавши травми, був на полі тільки присутнім).
Та якщо згадати перший тайм, виграний динамівцями, то й тут ми побачимо, що за кількістю гольових моментів гості переважали. З-під перекладини Юрковський витягнув м’яч, пробитий Мишиним, парирував удари (в першому випадку ногою) Латиша і Соколовського, а на другій хвилині, тобто на самому початку зустрічі, союзником господарів виявилася штанга. Ще одного разу хтось з київських захисників вибив м’яч, що летів в порожні ворота. Як бачите, баланс у гостей непоганий.
У той же час у динамівців (Блохін відкрив рахунок після того, як Колотов головою скинув м’яч йому під удар) гольові ситуації з’явилися після відпочинку. Реалізувати їх їм завадила відмінна гра Дегтярьова. Загалом сподобалася вся оборона донеччан: і її вдумливий керівник Горбунов, і другий стопер Пʼяних, і крайні захисники Яремченко і Кондратов, що здається, не зробили жодного позиційного промаху. Вміло виконував Шахтар і перехід від захисту до нападу, швидко долаючи середину поля. Одним словом, сьогоднішня команда гірників – сучасна і хороша…
Л.КАНЕВСЬКИЙ
|
|
23:14
|
|
Советский спорт, №94, 23.04.1978
В тактическом плане оба тайма этой игры были схожи между собой, как близкие родственники. И до, и после перерыва киевляне наступали широким фронтом, большими силами с последующими острыми комбинационными выпадами в стремлении к прямой атаке на ворота. Горняки в первую очередь заботились о защите своих ворот (временами в их штрафной площади собирались в обороне до 8 человек), а при случае резко контратаковали небольшими силами наиболее напористых игроков - Старухина, Резника, Соколовского. Словом, игра шла в привычном тактическом стереотипе последних лет на поле киевского Центрального стадиона.
Несмотря на очевидное территориальное преимущество, киевляне в первом тайме лишь один раз сумели добиться успеха. Гол забил Блохин после того, как Буряк удачно подал штрафной, а Колотов точно переадресовал мяч главному бомбардиру киевлян.
Начало второго тайма не предвещало киевлянам ничего худого. У них было преимущество в один мяч, и они, всей командой перейдя в наступление, откровенно старались закрепить его еще одним голом. Несколько раз у ворот Шахтера возникали острые, чреватые голом ситуации. Но самоотверженная игра команды в обороне свела усилия наступающей стороны на нет.
И вот тут-то, отразив первый натиск, Шахтер доказал, что известная футбольная истина "лучшая оборона - наступление" - не простые слова, и принял ее, как руководство к действию. В очередной раз отразив атаку и владея мячом, горняки всей командой бросились в контрнаступление.
Киевляне явно не ожидали этого, и в совершенно невинной ситуации Коньков вздумал почему-то отдать мяч своему вратарю в тот самый момент, когда Юрковский этого совершенно не ожидал. В результате мяч, никем не потревоженный, вкатился в ворота Динамо. Это было, как гром с ясного неба - ведь до этого территориальное преимущество киевлян было совершенно очевидным.
Растерявшись, киевляне начали суматошно атаковать ворота Шахтера и тем облегчили задачу соперников, потому что ни о какой организованной игре в эти минуты и речи уже не было. Все шло по принципу - авось да небось. Гости воспользовались этим наилучшим образом. Прошло всего несколько минут, и в очередной контратаке, воспользовавшись грубой оплошностью Фоменко, Роговский забил победный мяч.
До финального свистка горняки продолжали атаковать во все нарастающем темпе, а попытки киевлян наладить наступление (вернее было бы сказать - контрнаступление - счет-то был уже в пользу соперников) были тщетны. Шахтер удержал победу, и это была заслуженная победа.
Г. БОРИСОВ
|
Динамо К
Шахтер