Украинский арбитр Марина Стрелецкая рассказала о работе на матчах чемпионата Швейцарии.

— Марина, как появилась возможность продолжить свою профессиональную карьеру?
— С началом войны я поехала к сестре в Швейцарию, но со временем руководство Комитета арбитров УАФ в нашей социальной группе пыталось предлагать всем помощь. И я очень благодарна главе комитета Лучано Лучи, который, зная, что я в Базеле, договорился, чтобы я смогла продолжить свою работу по специальности, имела практику и сохранила соответствующую квалификацию.

— Как тебе помогают местные власти?
— Здесь нет слова «беженец», просто люди, приехавшие сюда из-за военных действий, подпадают под категорию людей со статусом S. Поэтому, оформив все документы, через две недели можно получить помощь, которая позволяла бы снимать жилье, и средства на питание.

– Ты уже отработала на одном из поединков третьего швейцарского дивизиона (аналог второй украинской лиги). Какие ощущения?
— Поскольку я не обслуживала матчи почти месяц, то небольшое волнение было. Но, как говорится, со стартовым свистком все наладилось. Уровень игр соответствует нашей второй, а где-то и первой лиге.

- Как общаешься на футбольном поле?
— Здесь преимущественно все общаются на немецком языке, которым я не владею. Могу говорить по-английски. Война помогает, но коллеги часто забывают об этом, а затем исправляются (улыбается).

– На каких условиях ты работаешь в Швейцарии?
— У меня есть гонорар перед каждой игрой, такие здешние условия. Но не это главное, для меня важно, что я при деле.

— Как в Швейцарии относятся к российскому вторжению в Украину?
— Все они сочувствуют нашему горю. Но поскольку Швейцария является нейтральной страной, люди только учатся помогать. Знаю, что здесь много семей, имеющих свободную комнату или две, они приглашают людей к себе. Все швейцарцы надеются, что война скоро закончится, ведь нет ничего лучше мирного неба над головой. Я сама каждый день начинаю с новостей из Украины, очень хочется домой. У меня чемодан всегда собран...

Стрілецька: Усі швейцарці сподіваються, що війна в Україні скоро закінчиться

Український арбітр Марина Стрілецька розповіла про роботу у матчах чемпіонату Швейцарії.

— Марино, як з'явилася можливість продовжити свою професійну кар'єру?
— Із початком війни я поїхала до сестри у Швейцарію, але згодом керівництво Комітету арбітрів УАФ у нашій соціальній групі намагалося пропонувати всім допомогу. І я дуже вдячна голові комітету Лучано Лучі, який, знаючи, що я в Базелі, домовився, щоб я змогла продовжити свою роботу за фахом, мала практику й зберегла відповідну кваліфікацію.

— Як тобі допомагає місцева влада?
— Тут немає слова «біженець», просто люди, які приїхали сюди через воєнні дії, підпадають під категорію людей зі статусом S. Тому, оформивши всі документи, за два тижні можна отримати допомогу, яка дозволяла б знімати житло, та кошти на харчування.

— Ти вже відпрацювала на одному з поєдинків третього швейцарського дивізіону (аналог другої української ліги). Які відчуття?
— Оскільки я не обслуговувала матчі майже місяць, то невелике хвилювання було. Але, як то кажуть, зі стартовим свистком все налагодилося. Рівень ігор відповідає нашій другій, а десь і першій лізі.

— Як спілкуєшся на футбольному полі?
— Тут переважно всі спілкуються німецькою мовою, якою я не володію. Можу розмовляти англійською. Війна допомагає, але колеги часто забувають про це, та потім виправляються (усміхається).

— На яких умовах ти працюєш у Швейцарії?
— Я маю гонорар перед кожною грою, такі тутешні умови. Але не це головне, для мене важливо, що я при ділі.

— Як у Швейцарії ставляться до російського вторгнення в Україну?
— Усі вони співчують нашому горю. Але оскільки Швейцарія є нейтральною країною, люди тільки вчаться допомагати стражденним. Знаю, що тут багато сімей, які мають вільну кімнату чи дві, то вони запрошують людей до себе. Усі швейцарці сподіваються, що війна незабаром закінчиться, адже немає нічого кращого, ніж мирне небо над головою. Я сама кожен день починаю з новин з України, дуже хочеться додому. У мене валіза завжди зібрана...