Аркадий Запорожану поделился подробностями эвакуации семей игроков Динамо

Футбольный агент Аркадий Запорожану рассказал, как организовывал эвакуацию семей футболистов "Динамо".

"Нам нужно было позаботиться о 82 людях, и я был впечатлен солидарностью, проявленной к нашим беженцам в Румынии. Я эвакуировал много женщин, детей и двух мужчин. У некоторых семей в автобусе были кошки и собаки, там же был и один попугай. Эти сцены произвели на меня сильное впечатление.

На границе с Румынией нам понадобились новые автобусы и новые водители, так как украинцев не выпускали из страны. Нам нужно было действовать быстро и получить несколько новых автомобилей из Молдовы. Представьте, что после такого долгого ожидания и такого сложного пути мы пересаживаем всех людей со всем багажом в новые автомобили. По прибытии в Румынию мы разместили их всех в гостиницах или в местных семьях. Но людей было так много, что оставить их где-то на длительный срок было непросто.

Честно говоря, я до сих пор думаю, что все это было плохим сном. Иногда мне хочется дать себе пощечину и проснуться от этого кошмара.

В феврале, когда мы с господином Луческу покидали Киев, нам пришлось смотреть в глаза своим игрокам. Мы уезжали, а они оставались - их взгляды нельзя было забыть. Теперь же мы снова все вместе. Так и должно быть - мы все должны быть вместе и жить в мире".

Аркадій Запорожану поділився подробицями евакуації сімей гравців Динамо

Футбольний агент Аркадій Запорожану розповів, як організовував евакуацію сімей футболістів "Динамо".

"Нам потрібно було подбати про 82 людей, і я був вражений солідарністю, виявленою до наших біженців у Румунії. Я евакуював багато жінок, дітей та двох чоловіків. У деяких сімей в автобусі були кішки та собаки, там же був і один папуга. Ці сцени справили на мене сильне враження.

На кордоні з Румунією нам знадобилися нові автобуси та нові водії, бо українців не випускали з країни. Нам потрібно було діяти швидко та отримати кілька нових автомобілів із Молдови. Уявіть, що після такого довгого очікування та такого складного шляху ми пересаджуємо всіх людей з усім багажем у нові автомобілі. Після прибуття до Румунії ми розмістили їх у готелях або в місцевих сім'ях. Але людей було так багато, що залишити їх на тривалий термін було непросто.

Чесно кажучи, я й досі думаю, що все це було поганим сном. Іноді мені хочеться дати собі ляпаса і прокинутися від цього кошмару.

У лютому, коли ми з паном Луческу покидали Київ, нам довелося дивитися у вічі своїм гравцям. Ми виїжджали, а вони залишалися - їхні погляди не можна було забути. Тепер ми знову всі разом. Так і має бути - ми всі маємо бути разом і жити у мирі".