Саудівська Аравія: Роналду, Мессі – що далі?
Від'їзд Кріштіану Роналду до Саудівської Аравії більшістю сприйняли як остаточне визнання ним власної футбольної деградації. Ну, або як невгамовне бажання заробити більше грошей. Насправді, за цим може стояти тенденція набагато цікавіша, масштабніша і позитивніша, про що і розмірковує Terrikon.com...
На початку січня світ потрясла новина про те, що найвідоміший клуб Саудівської Аравії 'Аль-Хіляль' починає продаж своїх футболок з прізвищем Мессі. Відповідні фото з клубного фан-шопу почали з'являтися у соцмережах. Спочатку це було сприйнято як тролінг головного конкурента Аль-Насра, який щойно підписав Роналду. Але минуло зовсім небагато часу – і виявилося, що це частина стратегії. Зараз уже всерйоз пишуть, що 'Аль-Хіляль' хоче отримати Мессі до свого складу і гарантує йому феноменальний заробіток - 330 мільйонів доларів на рік, а то й більше.
На перший погляд, це виглядає як боротьба двох головних клубів країни, що очманіли від "шалених бабок". Почасти так і є. Але насправді ця конкуренція вписана в набагато ширший контекст. І тут нам доведеться перенестись майже на 7 років тому.
У середині 2016 року в Саудівській Аравії ухвалили державну програму Vision-2030. Ініціатором її був наслідний принц Мухаммед ібн Салман. Цей молодий діяч (йому і зараз лише 37 років) - найвпливовіший у розгалуженій системі саудівських принців, з вересня минулого року - прем'єр-міністр країни, але й до того мав майже необмежений вплив на тлі глави держави, що слабшає і старіє, - короля Салмана ібн Абдул-Азіза, свого батька (якому, навпаки, вже 87 років).
У 2016 році принц Мухаммед розробив і оприлюднив план модернізації країни, який мав зробити її до 2030 року абсолютно невпізнанною. Критики називали цей план надто амбітним, а просто - нереалістичним, але якісь фундаментальні зміни в Саудівській Аравії справді відбуваються. Вона робить кроки, щоб уникнути своєї колосальної нафтозалежності. Вона розвиває 'зелений' сектор економіки, будує міста майбутнього. Вона прагне покращити свій міжнародний імідж – що непросто, оскільки, по суті, королівство залишається східною деспотією. І, як один із способів оптимізації іміджу, вона докладає колосальних зусиль, щоб підвищити рівень свого футболу - як збірної, так і внутрішнього чемпіонату.
Коли 'Аль-Наср' купував Кріштіану Роналду, багато хто писав, що це якась неймовірна махінація, фінансова бульбашка, тому що у самого клубу таких грошей просто немає (якщо брати лише його економічну діяльність). Справді, цієї угоди, можливо, ніколи й не відбулося б, якби не уряд Саудівської Аравії. По суті, як пише Financial Times, Кріштіану уклав контракт не з 'Аль-Насром', а з державою і гроші, якими його забезпечили, надаються з урядового фонду (де, за оцінками Forbes, зосереджено близько 10 відсотків фінансових активів світу). Приблизно так само виглядатиме і угода з Мессі, якщо вона колись відбудеться. Обидва провідні клуби опікуються різними представниками королівської родини, що гарантують доступ до необхідних ресурсів.
Для принца Мухаммеда критично важливо зробити саудівський чемпіонат джерелом світових новин. Здавалося, що трансфер Кріштіану вже виконує це завдання - для рядового вболівальника назва 'Аль-Наср' вже перестала бути лише випадковим поєднанням літер. Але навіть така гучна угода, окремо взята, не виконає сизіфового завдання просування національного саудівського футболу. А от якщо до Роналду приєднати Мессі - так, цей контакт може висікти іскру, яка осяє всю планету.
Втім, незалежно від ймовірності операції з Мессі, Саудівська Аравія і надалі просуватиме себе за допомогою футболу. Грошей на це не шкодують. У країні проводився італійський Суперкубок та проводиться іспанський. Особливо цікавою вийшла ситуація з Ла Лігою. У 2019 її голова Хав'єр Тебас задумав реорганізацію Суперкубку з метою зробити його видовищнішим і, звісно, грошовим. Разом із розширенням числа учасників до чотирьох розглядалися різні варіанти фінансування. Американські фонди запропонували привабливі умови для того, щоб турнір проходив у них. Тебас схилявся до цього варіанту, але тут на горизонті з'явилися саудівці зі своїми нафтодоларами – і запропонували такі казкові умови, що довелося погоджуватися. У підсумку, Ла Ліга за минулі три роки вже отримала в рамках цього проекту 120 мільйонів євро, а взагалі контракт на проведення іспанського Суперкубку діє до 2029 року.
І можна скільки завгодно говорити про те, що в Саудівській Аравії править антидемократичний режим, і мати з ним справу – не поважати себе… Зрештою, гроші вирішують усе.
Як і у випадку з 'Ньюкаслом', який купили за гроші інвестиційного фонду PIF, що контролює той самий спадковий принц. Пам'ятаєте, як всі тоді обурювалися, що до благородного англійського футболу заходять 'нечисті' мільйони, як відмовлялися укладати з 'Ньюкаслом' трансферні угоди? Нічого – звикли. Зараз 'Ньюкасл' - цілком шановний клуб, на очах перетворюється на одного з лідерів АПЛ, а грати там уже не гидують, а мріють.
Вишенькою на торті іміджевих футбольних зусиль Саудівської Аравії може стати чемпіонат світу 2030 року, який вона розраховує отримати в компанії з Єгиптом та Грецією. Шанси досягти цього дуже великі - ще б пак, такий гарний проект, відразу три континенти в одному пакеті!
От у таке середовище занурився зараз Кріштіану Роналду. Тобто не на футбольну периферію він поїхав, а у світ, який прагне стати новим центром футбольного тяжіння. І саме Роналду – разом із Мессі, можливо – стане локомотивом цього процесу. Що, звичайно, має лестити його самолюбство. Навряд чи, виходячи на переповнений 25-тисячний стадіон 'Аль-Насра' для своєї презентації, він відчував себе невдахою.
А коли потім дізнався, що цю презентацію подивилося більше людей (3 мільярди), ніж фінал чемпіонату світу – тим більше.
