А потім вони прокинулися: як Україна перестала боятися та взяла своє
Збірна України здобула першу перемогу на Євро-2024 і не просто зберегла якісь шанси на плей-офф, а й значно їх покращила. У це віриться важко - ну просто тому, що до середини першого тайму матчу зі Словаччиною ситуація здавалася безнадійною. Але потім наша команда стрепенулась – і згадала себе. Terrikon.com ще раз із задоволенням простежує це чудове перетворення...
Україна спить
Ніхто зі сторонніх не відповість на запитання - що відбувалося з нашою збірною у першому матчі та на старті другого. Чому вона не грала, а мучилася. Чому нічого не виходило і нічого не вигадувалося. Це справді було схоже на поганий сон, пояснити який неможливо, якщо міркувати раціонально. Здається, і в самій збірній далеко не всі розуміли, що відбувається.
Можливо, найкращим поясненням буде - страх. Чого боялися, незрозуміло, але виглядало саме так. Згадаймо перші 28 хвилин матчу з Румунією. Адже все йшло начебто за українським сценарієм, був контроль м'яча, були закиди на Мудрика – щоправда, як правило, жахливі. В атаці Україна діяла обережно, ніби боячись переступити через якусь невидиму червону лінію. Моментів не створила жодного. При цьому і румунам нічого не дозволяла, справно збирала підбирання, включала пресинг, коли треба. Але жодного виразного результату її зусилля не приносили.
А потім трапилася 29-а хвилина та зовсім ідіотський гол. Ні, звичайно, удару Станчу завдав прекрасний, суперечки немає - але те, що перед цим витворили Матвієнко з Луніним, просто незбагненно. Гол із нічого, навіть із двох нічого. Ось і все. На цьому все скінчилося. Такі моменти можуть підкосити будь-яку команду, а якщо вона при цьому ще й не впевнена у собі (що проглядалося) – то все гарантовано розсиплеться.
У результаті, показавши чудову статистику володіння (63 відсотки ігрового часу), наша команда лише двічі вдарила по воротах. Жодного порятунку така гра не могла принести.
Все продовжувалося у початковій стадії матчу зі Словаччиною, лише у погіршеному варіанті. Противник, на відміну від румунів, відсиджуватися не став і одразу почав бомбити ворота Трубіна. Воротар здійснив три сейви, два з них - видатні, ще двічі м'яч пройшов поряд зі штангою. Україна продовжувала спати, мало розуміючи, що відбувається. Гол вийшов закономірним - Зінченко, чиї оборонні таланти всім добре відомі, дивним чином пропустив м'яч на Шранца, який спокійно вразив ціль.
Україна прокидається
На щастя, цього ляпаса вистачило, щоб Україна нарешті прийшла до тями. Майже відразу. Хвилин за п'ять уже стали помітні перші прояви нового життя, з'явилася свідомість в атакуючих діях. У перелом ще не вірилося - словаки були, як і раніше, впевнені в собі - але все-таки це виглядало краще, ніж раніше.
А незабаром почали психовати і словаки, яких, здається, сердило, що суперник не розвалився на молекули, а навпаки, зібрався. Більше того - став постійно вигравати єдиноборства (за відборами м'яча, до речі, Україна завершила матч з величезною перевагою - 19-9, за виграними повітряними дуелями - 11-5, за перехопленнями - 9-5). Здивований противник відійшов на свою половину поля, хоча іноді огризався (згадаймо удар Гарасліна на 44-й хвилині, героїчно відбитий Трубіним). Україні не вистачало гола, щоби зафіксувати свої зусилля. Він прийшов, хоч і лише на 54-й хвилині, став результатом поєднання хаосу та розрахунку: спочатку - лихий забіг Мудрика без особливого погляду на партнерів, потім - пас Зінченко та удар з ходу Шапаренка у протихід голкіперу.
Ось тут уже можна було впізнати справжню Україну – мобільну, зухвалу, винахідливу. Жодного страху не було і близько - команда вела гру навіть у той період, коли після 70-ї хвилини темп впав, а трохи пізніше словаки знову почали відвойовувати територію. Гол був дуже потрібний - але це не призвело до безладного нервового натиску. Україна терпляче чекала на свій шанс. Втім, чекала – не те слово. Правильніше сказати – намагалася створювати шанс за кожного переходу м'яча. І одного разу це вийшло завдяки класним вертикальним пасам Забарного та Шапаренка, а потім технічним діям Яремчука у штрафному майданчику – досвідчений Дубравка так і не зміг зрозуміти, що йому робити з форвардом, який приймає довгу передачу так бездоганно.
Україна вела гру навіть після цього, в 15 хвилин, що залишилися. Стримуючи атаки словаків, наша команда залишалася впевненою у собі та майже не помилялася. Згадайте - чи багато суперник створив у ці хвилини? Так, кілька разів було дуже тривожно, але, по суті, по-справжньому страшно – лише одного разу, коли вже у компенсований час Вавро як слiд не влучив по м'ячу із вбивчої позиції.
Все одно, весь другий тайм Україна виглядала ініціативною стороною, задавала тон, тримала руку на пульсі, зберігала концентрацію та чітке розуміння того, що треба робити. Останнє особливо важливе. Саме цього не вистачало Україні у критичні хвилини Євро-2024. Можливості нашої команди ми всі чудово розуміємо, не маємо сумніву, що вона може впоратися практично з будь-яким суперником. Головне, щоб вона перестала заважати сама собі. Здається, в матчі зі Словаччиною це до неї нарешті дійшло.
