Кожен чемпіонат Європи має свого героя – це правило. Якщо взяти та зібрати їх усіх, вийде казкова компанія великих гравців. А якщо скласти з них команду, то це буде абсолютне диво, команда, яку, якщо потренувати, не зможе перемогти ніхто. Terrikon.com спробував зробити це - і сформував дрім-тим із героїв минулих Євро-2012...

Воротар - Лев Яшин (1960)

На воротах - радянський воротар, єдиний представник свого амплуа, який примудрився здобути 'Золотий м'яч'. У фінальному матчі Євро-1960 був момент, коли югослави хвилин 15 бомбили його ворота, не випускаючи збірну СРСР із її половини поля. Був би на воротах хтось інший - не бачити б СРСР 'золота'. Але Яшин зробив свою справу – і подарував своїй команді це чемпіонство.

Центральний захисник - Матіас Заммер (1996)

Унікальний випадок, коли захисник визнається найкращим гравцем турніру. Заммер зіграв на Євро-1996 так, що всім одразу стало ясно: перед ними - володар 'Золотого м'яча' того року (що й сталося). У ході турніру Заммер мало того, що цементував свою оборону та руйнував атаки суперника, так і сам, у стилі Франца Беккенбауера, ходив до чужих воріт і навіть забив два голи (у тому числі вирішальний – у чвертьфіналі хорватам).

Лівий захисник - Джачинто Факкетті (1968)

На Євро-1968 італійцям довелося провести два фінальні матчі з югославами: перший закінчився внічию, за регламентом далі йшов не екстратайм, а перегравання, в якому оборона 'скуадри адзурри' була безпомилковою, а найкращим у ній - капітан Джачинто Факкетті, який вчасно йшов уперед і вчасно блокував свій фланг. На той момент найкращого лівого захисника у світі не було.

Правий захисник - Серхіо Рамос (2008)

Тут у нас виняток. На Євро-2008 молодого Рамоса не визнавали найкращим гравцем – але, на жаль, представників цього амплуа у лауреатах взагалі немає, тому ми обирали з тих, хто просто зіграв краще. Рамос тут вирізняється. На Євро-2008 він діяв не в центрі (там панували Пуйоль із Марченою), а на правому фланзі. Це був видатний, яскравий перфоманс із феноменальним пасом на Маркоса Сенну (як той не забив - розуму незбагненно).

Глибинний півзахисник - Бернд Шустер (1980)

У нашій збірній опорного півзахисника немає. Такій команді опорник не потрібен – вона має творити. З тих, хто діяв найглибше, виберемо Бернда Шустера, найкращого гравця Євро-1980. До турніру його мало хто знав. Два матчі, зіграні на полях Італії, зробили його світовою зіркою. Летячий, нестримний 'білявий ангел' завоював душі всіх - і це був один із найдивовижніших злетів в історії Євро.

Центральний півзахисник – Зінедін Зідан (2000)

У 2000 році Зізу був ще не лисий, але вже знаменитий, і без нього збірна Франція відразу втрачала свій сенс. На тому Євро він грав у команді визначну роль, а кульмінацією став момент наприкінці півфіналу, коли йому довелося бити пенальті. Потрібно було мати сталеві нерви, щоб виконати так, як виконав він: обдуривши Вітора Байю, пробив у дев'ятку, спокійно і невблаганно, як вирок виніс.

Лівий півзахисник – Хаві (2008)

Справжнім героєм Євро-2008 була збірна Іспанії – чудова команда, яку Луїс Арагонес привчив грати організовано, нескінченно контролюючи м'яч. У такій грі технічні півзахисники "фурії роха" ставали найважливішими персонами - ну, а Хаві в їхній п'ятірці, безумовно, був кращим.

Правий півзахисник - Луїс Суарес (1964)

Щоразу, коли мова заходить про цього гравця, доводиться нагадувати: це не той Суарес, що грав у Ліверпулі і кусався на полі, а зовсім інший, володар Золотого м'яча 1960. На Євро-1964 Суарес не забивав – у нього було інше завдання: виснажувати захист, шукати в ньому пробоїни, створювати партнерам шанси. У цьому він виявив себе видатним майстром. При визначенні найкращого гравця чемпіонату сумнівів у експертів не виникло.

Атакуючий півзахисник - Мішель Платіні (1984)

Кожен з наших героїв вирізнявся на своєму чемпіонаті – інакше б їх не визнавали найкращими. Але так, як блиснув Платіні у 1984, не зміг більше ніхто й ніколи. У 5 матчах він забив 9 голів, зробив 2 хет-трики і взагалі, здавалося, досяг абсолютної досконалості. І всі розуміли, що виключи Мішеля з гри – і все, справа зроблена. А хто вимкнув? Та ніхто!

Нападник - Герд Мюллер (1972)

У 1972 всі ще пам'ятали, як Мюллер забивав на чемпіонаті свiту 1970 (10 голів у 6 матчах). Усі чекали від нього виступів у тому ж дусі. І він їх дав. Дубль у півфіналі (2:1 із Бельгією). І дубль у фіналі (3:0 із СРСР). На початку 70-х з великим Гердом не могла впоратися жодна команда, хоча грав він нехитро і навіть передбачувано - але протиотрути проти цієї простоти в природі не існувало.

Нападник - Марко ван Бастен (1988)

На Євро-1988 ван Бастен приїхав уже визнаним бомбардиром, володарем Золотої бутси-1986, а e збірнiй Нідерландів забивав із 1983. Але саме цей чемпіонат зробив його мегазіркою. Хет-трик у ворота збірної Англії вже був гідний поклоніння, вирішальний гол на 89-й хвилині півфіналу з німцями - тим більше, але все покрив неймовірний, епічний гол злету, з гострого кута, під поперечину у фіналі зі збірною СРСР. Це було вже безсмертя – такий гол не втомляться цитувати, мабуть, ніколи.