Нинішні футбольні часи заведено вважати веселими, у сенсі - підвищено результативними. Справді, за статистикою їх можна порівняти навіть із романтичними 50-ми. Але і в більш посушливі епохи все одно траплялися матчі, коли забивали, як дихали. Terrikon.com взяв найкрасивіше, хоча й не найрезультативніше десятиліття старого Шахтаря - 70-ті - і знайшов там 5 особливо веселих матчів, у яких забивалося 6 і більше голів...

18 серпня 1971 року. Динамо Київ - Шахтар 4:3

Ніколи - ні до, ні після - у матчах одвічних суперників не забивали більше. Стільки ж було ще двічі - в 1966 і у 2016 (обидва рази в Києві, але в другому випадку переміг Шахтар).

Матч у 1971 був примітний ще однією обставиною - хет-триком Валерія Яремченка, якого звичніше сприймати як флангового захисника, але тоді він ще по молодості грав крайнього нападника. "Гірники" пропустили першими (від Володимира Веремєєва), а потім Яремченко двічі поспіль засмутив найкращого голкіпера країни Євгена Рудакова (вдруге - з пенальті). Усе йшло просто чудово, і було б іще краще, якби донеччани не пропустили "в роздягальню" від колишнього одноклубника Віталія Хмельницького. І ніби насміхаючись, ще один гол "Хміль" відважив "Шахтарю" одразу після перерви. Усе було скінчено. Залізні кияни свого вже не упустили, на 81-й хвилині Віктор Колотов забив четвертий. Але все-таки Шахтар знайшов собі сили огризнутися в останній момент, на 90-й хвилині. Яремченко оформив хет-трик, що на київському полі мало кому вдавалося. Останній гол забив знову з пенальті - але яка різниця?

22 вересня 1974. Шахтар - Кайрат 5:2

Це був класичний приклад торжества донецького футбольного духу, в тому сенсі, що команда спочатку загнала себе в кут, а потім раптом прокинулася і почала трощити все підряд. Гості з Казахстану вели 2:0 вже до 13-ї хвилини. І невідомо, як пішли б справи далі, якби не моментальний гол у відповідь, який на 14-й хвилині провів дебютант Михайло Соколовський.

Щоправда, до негайного відродження це не призвело. Перший тайм так і закінчився - 1:2. Але вже на 47-й хвилині той же Соколовський рахунок зрівняв. І далі, судячи зі звітів, почалося те, чим Шахтар тих років був особливо сильний, - динамічний тиск на всьому фронті з активним залученням флангів, на яких лютували Юрій Дудинський і Володимир Сафонов. Вони й зробили основну роботу того вечора. Алмаатинці трималися до 70-ї хвилини, але потім, остаточно розбиті двожильним суперником і ревучими трибунами - "посипалися". На 70-й хвилині Дудинський вивів "гірників" уперед, на 85-й Сафонов поставив переможну крапку. А в проміжку відзначився Віталій Старухін. Це була третя поспіль перемога Шахтаря в тому чемпіонаті, який через провальний фініш команда все одно закінчила на 12-му місці...

12 квітня 1975. Шахтар - Торпедо 4:2

Це зараз московське Торпедо - ніщо, а в середині 70-х було дуже пристойною командою. У 1976 стало чемпіоном СРСР, у 1977 взяло "бронзу", у 1974 і 1975 посідало 4-е місце. Коротше, перемога над ним нікому не гарантувалася. Але Шахтар про це забув і розніс автозаводців в пух і прах.

Це був стартовий матч чемпіонату країни, і футболісти, сповнені ентузіазму, пурхали, як метелики, а господарі - ще й жалили, як бджоли. Щоправда, їхня перевага позначилася не відразу, хоча рахунок відкрили вони (Соколовський на 11-й хвилині), але тут же, за п'ять хвилин, і пропустили - хоча знову ж таки за п'ять хвилин вийшли вперед (Олександр Васін). До перерви Сафонов збільшив перевагу до комфортної, а на 93-й хвилині Яремченко - до непристойної. Шахтар просто "возив" одну з найкращих команд Союзу. Торпедівців усе-таки вистачило на гол престижу (дубль оформив Вадим Ніконов), але не більше того.

12 липня 1979. Зоря - Шахтар 3:5

Найрезультативніший матч за участю Шахтаря за все десятиліття. Примітний також ще й тим, що "грюкнути" Луганськ у ту епоху для Донецька було особливо приємно. Щоправда, до 1979 Зоря прийшла вже в такий стан, що пишатися тут було особливо нічим (і за підсумком сезону вона благополучно відбула до Першої ліги, звідки вже не повернулася).

У тому сезоні у складі Зорі ще грали чемпіони СРСР 1972 року (на кшталт Куксова, Малигіна, Віктора Кузнєцова) та молоді зірки Заваров і Гамула, але команда була ніяка - розсмикана, нестабільна. Потенціал начебто мала непоганий, але організації - нуль. Це відбилося в матчі з Шахтарем, як у дзеркалі. У найперші хвилини Зоря отримала два ляпаси від Старухіна і молодого донецького бомбардира Миколи Федоренка. Але якимось парадоксальним чином зібралася, і перед перервою колишній "гірник" Валерій Шевлюк скоротив рахунок, а на початку другого тайму з інтервалом у дві хвилини луганчани забили ще двічі. Але ось тут сталося те, що повною мірою характеризувало Шахтар-79, який у підсумку взяв "срібло" і майже взяв "золото". Команда повела себе спокійно, солідно, професійно, розібралася в тих проблемах, які загнали її в таку ситуацію. І без зайвої метушні протягом 15 хвилин забила три голи (Олексій Варнавський - до речі, перший гол у кар'єрі - і ще по разу Старухін та Федоренко). Так, той Шахтар міг перемогти кого завгодно і як завгодно!

6 жовтня 1979. Шахтар - Динамо Тбілісі 3:3

Завершуємо наш топ ми воістину великим матчем. Тому що суперник був найвищого ґатунку - чемпіон Союзу, який щойно, буквально трьома днями раніше, знищив на своєму полі з рахунком 3:0 епічний Ліверпуль Кенні Далгліша і Грема Сунесса. Матч із тбілісцями складався всупереч логіці та волі Шахтаря. Але Шахтар усе пережив, перевернув і ще раз показав усім, де зараз живе найкраща команда Союзу. Принагідно зауважимо, що того вечора "гірники" попрощалися з Яремченком як із гравцем, місце якого в команді вже міцно посів Варнавський. Це так, до слова.

Банально, але краще не скажеш - вийшов справді матч гідних суперників. Шахтар почав так, що тільки іскри летіли. Але безглузда помилка Сафонова в обороні призвела до голу - одного з найдраматичніших за всю історію команди. Стадіон просто завмер у скорботі від такої несправедливості. Трохи згодом той самий Вахтанг Корідзе рахунок подвоїв. Ну, хто б встояв проти Динамо в такій ситуації?

Звичайно, Шахтар! Нітрохи не розгубившись, "гірники" відновили натиск - і на 41-й хвилині Володимир Роговський провів гол у відповідь. Але на жаль - через хвилину - святкували знову тбілісці після влучного удару Давида Кіпіані. Ну, хто б зміг пережити такий удар долі? Шахтар, знову-таки! Після перерви "потекли хвилюючі й захопливі хвилини відкритого футболу. Гірники створили непіддатливу обліку кількість загроз воротам тбілісців", - писав оглядач "Советского спорта" Борис Брусилов. Воротар Динамо Отар Габелія рятував багато разів - але все-таки Старухін і Федоренко його пробили. 3:3 - ця нічия позбавила грузинів надій на "золото", а для Шахтаря стала ще одним кроком до титулу, до якого вони в тому сезоні майже дотягнулися...