12 місяців: футбольний рік в обличчях

Сьогодні ми завершуємо 2024 рік, який у світовому футболі був наповнений різноманітними подіями та відзначений героями на будь-який смак. Про них сьогодні ми поговоримо наостанок. Terrikon.com вибрав 12 персонажів року, по одному на кожен місяць, які по-своєму уособлюють 2024-й. Отже...

Січень - Юрген Клопп

Під завісу січня Юрген Клопп вразив футбольний світ, заявивши про те, що залишає Ліверпуль. Якщо і можна щось назвати "відходом року", то, звичайно, ось цей вчинок. Клопп подав приклад того, як треба прощатися з найпрестижнішою роботою, якщо вона починає пожирати тебе зсередини. Може, це був дружній натяк Пепу Гвардіолі? Може, саме таке ось вигоряння відбувається зараз із Пепом?

Лютий - Ламін Ямаль

До кінця року Ламін Ямаль перетворився на повноцінну зірку дорослого футболу, одного із серйозних претендентів на "Золотий м'яч". Взимку 2024 року це все ще був вундеркінд, з якого невідомо що вийде. Але в лютому сталося дещо, що давало знак: прийшов геній. Ямаль став найкращим гравцем матчу чемпіонату Іспанії. У неповні 17 років. Такого Ла Ліга ще не бачила. Ніколи. Може, саме з того моменту Ламін перестав бути вундеркіндом і став уже нормальною зіркою.

Березень - Вінісіус Жуніор

Впродовж року у Віні було кілька геніальних сплесків, які зробили його в підсумку сумарно найкращим гравцем світу (вибач, Родрі). Але, мабуть, найяскравіший ми бачили в березні, коли він у трьох матчах Ла Ліги забив 5 голів і додав асист. Плюс - ще гол РБ Лейпцигу в плей-офф Ліги чемпіонів. Він був визнаний гравцем місяця в Іспанії і зробив першу вагому заявку на індивідуальні призи наприкінці року.

Квітень - Артем Довбик

У цьому стрункому ряді світових знаменитостей українець Довбик ще рік тому був немислимий - але сезон у Жироні став для Довбика просто феноменальним. Уявити його з титулом "Пічічі" на старті сезону не міг би навіть його агент. Але це сталося, і остаточні аргументи Артем пред'явив саме у квітні. Він забивав у кожному матчі - і робив це з разючою легкістю, ніби як і раніше виходив на поле стадіонів у Кривому Розі або Рівному.

Травень - Хабі Алонсо

Перед нами - людина, яка змусила Німеччину забути знущальне прізвисько "Неверкузен", яке багато років тому було присвоєно Байєру за марні багаторазові спроби виграти хоч якийсь титул. Хабі Алонсо продемонстрував вищий клас тренерської роботи, зумівши провести свою команду без поразок весь чемпіонат, виграти з відривом у 17 очок і показати футбол, на який будуть задивлятися з усіх куточків Європи.

Червень - Ніко Вільямс

Луїс де ла Фуенте привіз на Євро-2024 якусь незрозумілу команду, у складі якої гравців Реала Сосьєдада й Атлетіко Більбао (у сумі) було більше, ніж із Барселони та з Реала. Причому вони не в запасі відсиджувалися, а становили важливу частину "основи". А найкращим уособленням цієї несподіваної банди, що виявилася "золотою", був Ніко Вільямс із Більбао - нахабний, технічний, розумний, стрімкий, який одразу перетворився на улюбленця всієї Європи.

Липень - Лаутаро Мартінес

Варто було Ліонелю Мессі струсити з себе прокляття генія, який ніколи нічого не виграє зі збірною - і титули посипалися на Аргентину, як з рогу достатку. Черговий був здобутий цього літа. Річ, звісно, насамперед у Ліонелі Скалоні, який зумів спрямувати енергію своїх зірок у потрібне русло. Найкращим у складі-2024 став Лаутаро Мартінес, який приїхав з Інтера у звірячій формі - і порвав на Копа Америка всіх, хто трапився на шляху. Ну, майже всіх...

Серпень - Хуліан Альварес

А ще один представник цієї збірної став символом серпня. Літній трансферний сезон не вразив уяву астрономією укладених угод, а найбільшою стала покупка мадридським Атлетіко Хуліана Альвареса у Манчестер Сіті за 76 мільйонів євро. Важко сказати, чому нікому не вдалося провернути хоча б одну угоду дорожче 100 мільйонів - але в підсумку, саме трансфер Альвареса став знаком сезону.

Вересень - Кріштіану Роналду

Кріштіану Роналду існує в якомусь підводному світі, забиває голи в Саудівській Аравії, але іноді виринає перед нашими очима у збірній Португалії, нагадуючи, що він ще живий. Один із таких випадків став знаковим. 5 вересня він забив у ворота Хорватії в Лізі націй 900-й гол у своїй кар'єрі. Такого нікому ще не вдавалося - якщо говорити про документально підтверджені голи. Все-таки цей старий не хоче так просто залишати цей світ (ми про світ великого футболу, зрозуміло).

Жовтень - Родрі

Ніколи ще "Золотий м'яч" не вигравав опорний півзахисник. Тепер прецедент створено - іспанець Родрі, капітан чемпіонів Європи, взяв приз на втіху більшості спостерігачів (не рахуючи, звісно, симпатиків Вінісіуса). "Справедливість восторжествувала!" - перше, що хотілося сказати тоді, у жовтні. Якщо призи дають за сумою вмінь, то саме Родрі, який вміє на полі все, був гідний найпрестижнішого.

Листопад - Джан П'єро Гасперіні

Головний тренер Аталанти став тренером листопада в Серії А. Само по собі це ще не привід для захоплень - мало хто ким стає! Але Гасперіні дійсно створив із командою дещо ексклюзивне. З жовтня по грудень Аталанта здобула 11 перемог поспіль і злетіла на верхню сходинку турнірної таблиці. Таке в чемпіонаті Італії трапляється дуже рідко. У Гасперіні вийшло - він в черговий раз перезібрав Аталанту, зробивши вже Бог знає яку за рахунком її призову версію.

Грудень - Коул Палмер

Не кожен місяць б'ються історичні рекорди Челсі. У грудні це було зроблено - Коул Палмер, забивши черговий гол, довів їхнє число з початку року до 26. Впав рекорд, встановлений у 2001. Палмер узагалі за ці 12 місяців перетворився на зірку міжнародного масштабу, безумовного лідера відроджуваного Челсі і гравця просто шаленого потенціалу. Можливо, саме його відчайдушного драйву і не вистачило збірній Англії цього літа, щоб стати, нарешті, великою знову... Тобто, виграти Євро.