Кінцівка сезону припасла для нас два матчі, які завжди викликають загальноукраїнський інтерес - протистояння Шахтаря з Динамо спочатку в чемпіонаті, потім - у фіналі Кубка країни, куди обидва клуби щойно вийшли. І саме зараз, та да даному історичному етапі, ці матчі набувають життєво важливого значення для донецької команди, а чому - розбирається Terrikon.com...

Будемо відверті: Шахтарю в цьому сезоні чемпіоном України вже не стати. Для того, щоб це відбулося, Динамо потрібно в останніх 5 турах тричі програти та зробити одну нічию, а виграти тільки раз. Або зазнати чотирьох поразок. Або зробити 4 нічиї та один раз комусь поступитися (причому не комусь, а обов'язково Шахтарю). Ну, а "гірники", своєю чергою, зобов'язані фінішувати 5 перемогами. Такий розклад уявити собі дуже складно, а за тієї скрупульозності, з якою веде чемпіонатом свою команду Олександр Шовковський, - і зовсім неможливо.

Від самого початку, з осені 2024 року стало очевидно, що динамівський тренер зробив чітку ставку на чемпіонат України. Заради цього він міг пожертвувати чим завгодно з решти. Наприклад, Лігою Європи - цілком очевидно, кияни її просто "злили", щоб не напружуватися на два фронти. Згадайте матч із Ромою - Шовковський виставив в Італії мало не резервний склад. Берег лідерів до матчу чемпіонату країни з Шахтарем, який мав відбутися через три дні.

Ліга Європи практично нічого не давала, окрім зайвих шишок. А чемпіонат України міг дати титул, який був дуже потрібен і Динамо, і тренеру-початківцю. Тим паче, що Шахтар стартував у ньому кепсько й одразу дав фору головному супернику. Це був шанс, і Шовковський вхопився за нього двома руками.

Так він чинив упродовж усієї дистанції: якщо щось загрожувало справам у чемпіонаті, це негайно приносилося в жертву. Останній приклад ми отримали цього тижня. Згадайте стартовий склад півфіналу Кубка України з Буковиною. Шовковський віддзеркалив ситуацію з Ромою, про яку ми згадували: почав гру з напіврезервним складом. Потім, щоправда, довелося аварійно випускати на поле найкращих - Буковина повела в рахунку і виник ризик зганьбитися на всю країну. Але чомусь немає сумнівів: якби кияни повели в рахунку, на лаві запасних залишилися б усі - і Ванат, і Шапаренко, і Буяльський із Тимчиком. Сиділи б і збирали сили для недільного матчу з Шахтарем.

Але ми відволіклися.

Повернемося до Шахтаря, для якого ігри з Динамо стають моментом істини. Чому ж вони такі важливі? Тому, що дозволяють врятувати сезон, який інакше виявиться найпохмурішим для клубу за всю ахметівську еру. Незважаючи на запевнення про те, що створюється найкращий Шахтар в історії, які розсипалися на початку сезону (а потім якось затихли). Звісно, провал у чемпіонаті (а як іще розцінювати найімовірніше третє місце?) важко повністю компенсувати навіть двома перемогами над Динамо, але частково - все-таки можна. Ці дві перемоги покажуть потенціал команди, дозволять упевнено дивитися в наступний сезон - і так, знову говорити про "найсильнішу команду".

Завтрашній матч чемпіонату має додаткове підґрунтя. Якщо Шахтар виграє, він "притопить" Динамо в конкуренції з Олександрією, яка, як не крути, зберігає шанси на "золото" - і на відміну від Шахтаря, цілком реальні. Відібрати у Динамо першість, нехай навіть не для себе - мета, яка напевно здається привабливою "гірникам".

Ну, а друге, кубкове донецько-київське дербі може дати Шахтарю титул, і це остаточно врятує сезон, і врятує репутацію клубу, підмочену невиразними попередніми місяцями. А Марино Пушич отримає можливість говорити про що завгодно, тільки не про свою невдачу. Ну, а слова у нього завжди знайдуться, це ми знаємо.

Якщо ж усе-таки не вистачить своїх слів, то можна залучити чужі. Пам'ятається, Мірча Луческу, ще очолюючи "Шахтар", в одному з невдалих сезонів, коли Динамо стало чемпіоном, сказав щось на кшталт того, що чемпіон - несправжній, бо жодного разу не зміг виграти в головного конкурента (саме так тоді й вийшло). Використовуючи цю аргументацію, Пушич отримає залізний спосіб трошки девальвувати київський титул.

Ну, а якщо серйозно, то, звичайно, це момент істини для тренера Шахтаря. Успіх у матчах із Динамо може дати йому деяку індульгенцію на майбутнє. Можна сперечатися, добре це чи погано для команди, але саме такі перемоги продовжують тренерське життя. Пушичу нарешті буде чим похвалитися - тому що поки що всі його спроби вичавити позитив із виступів Шахтаря в сезоні 2024/25 виглядають жалюгідно.

Ну і, врешті-решт, виступати в Лізі Європи чи в Лізі конференцій - теж, знаєте, різниця. І за грошима, і за статусом. Перемога в Кубку України відправить донецький клуб до другого за значимістю європейського турніру, невдача - до третього, де до півфіналу може вийти навіть Юргордерн. Є максималісти, для яких існує тільки один єврокубок - Ліга чемпіонів. Але нинішня футбольна реальність більш різноманітна, і Шахтарю дуже важливо не впасти в міжнародному статусі надто вже радикально.

Загалом, з якого боку не подивися, два матчі з Динамо під кінець сезону для Шахтаря стають чимось більшим, ніж просто два матчі з Динамо...