Північани з південним характером: що собою являє нинішня збірна Ісландії
Завтра збірна України відкриває свій жовтневий цикл - грає з Ісландією. Збірна цього великого острова якось раптом стає одним з найчастіших наших суперників. Terrikon.com згадує минуле і аналізує сьогодення...
Якщо подивитися на те, як розвивалися наші двосторонні відносини, вимальовується непроста картина. Збірна Ісландії по-справжньому увійшла в силу тільки в минулому десятилітті. Тим часом, проблеми в України з нею були і набагато раніше, коли ніхто серйозно ще не сприймав північан.
Дивимося на історію відбіркової кампанії до Євро-2000. 31 березня 1999 року Україна відкрила свій ісландський реєстр важким домашнім матчем, результат якого неабияк шокував нашу футбольну громадськість. 1:1 на київському стадіоні "Олімпійський" було явно не тим, чого очікувала переважна більшість. Причому, що особливо засмучувало - як швидко відігралися гості після того, як на 59-й хвилині забив Владислав Ващук. Вже через 7 хвилин рахунок знову був нічийним (відзначився один з незліченних ісландських Сігурдссонів). І нічого більше Україна зробити не змогла.
Правда, в гостях наші взяли своє, нехай і мінімально (гол забив Сергій Ребров - причому, лише з пенальті). Але вже тоді Ісландія показала себе як вкрай непоступливий суперник, який при нестачі класу і техніки може домогтися результату характером і драйвом.
Через 15 років у неї з'явилися і клас, і організація. На Євро-2016 Ісландія вразила світ, діставшись до чвертьфіналу після показового винесення Англії. Тому в кваліфікації до чемпіонату світу-2018 перед Україною постав суперник зовсім іншої якості. І результат вийшов, на жаль, зовсім інший. На "Олімпійському" був продубльований все той же нічийний результат 1:1 (з голами Андрія Ярмоленка та Альфреда Фінбогасона - одного з героїв Євро-2016), але ось в гостях вийшло набагато сумніше. Вдома остров'яни двома голами в першій половині другого тайму поставили збірну України в глухий кут, вихід з якого так і не був знайдений.
Історичний негатив був пом'якшений у березні минулого року. І це була найважливіша поки що зустріч двох націй - фінал плей-офф Євро-2024. Ісландія показала себе гідним суперником і виграла перший тайм (гол - на рахунку "ісландського італійця" Альберта Гудмундссона). Але потім Україна провела, напевно, свій найкращий тайм під керівництвом Сергія Реброва, взяла себе в руки і відповіла двома голами у виконанні Віктора Циганкова і (так-так!) Михайла Мудрика.
Так наша команда пройшла на Євро-2024 і змінила на свою користь загальний баланс протистояння з Ісландією.
Тепер давайте подивимося, як наш суперник прожив подальші місяці.
У червні 2024 року Ісландія зіграла два товариські матчі - звично виграла в Англії, причому на Уемблі (1:0) і зазнала розгрому від Нідерландів (0:4). Восени у неї, як і у всіх інших, проходили матчі Ліги націй. У своїй групі вона виступила так собі. Дві перемоги з однаковим рахунком 2:0 над Чорногорією, домашня нічия 2:2 з Уельсом і три поразки - від Уельсу (1:4) і двічі від Туреччини (1:3 і 2:4). Підсумок - третє місце і стикові матчі за право залишитися в Дивізіоні В. Їх ісландці провели в березні цього року, і провели вкрай погано - двічі поступилися Косово (1:2 і 1:3). Це опустило їх в Дивізіон С.
На початку літа - два виїзні товариські матчі з абсолютно різним результатом: 3:1 з Шотландією і 1:2 з Північною Ірландією, тобто - перемога над сильнішою командою і поразка від слабшої. Ну і далі - старт у нашій відбірковій групі: домашній розгром Азербайджану 5:0 і передбачувана поразка від Франції на Парк де Пренс, хоча і дуже бойова - господарям довелося відіграватися.
Таким чином, перед нами - команда, від якої можна очікувати чого завгодно. Можуть зібратися і скласти конкуренцію фавориту. А захочуть - і програють потенційно найслабшому супернику. Кожен раз це залежить від сукупності обставин, які заздалегідь не прорахуєш. Залишаючись незмінно собою - бойовитою командою з чітким розумінням свого стилю і своїх плюсів - вони виявляються по-південному нестабільними, коли щось йде не так.
Для повноти картини подивимося, як розвивалася ситуація в двох останніх матчах Ісландії. З Азербайджаном, незважаючи на кінцевий результат, все було теж не так просто. У першому таймі кавказцям майже вдалося відбитися - але в компенсований час Віктор Палссон все-таки відкрив рахунок. Розчаровані гості "посипалися" відразу після перерви й вже до 66-ї хвилини пропустили у свої ворота три голи, а потім - ще один. У Франції - зовсім інша ситуація, гол Андрі Гудьонсена в першому таймі при грі, яку ЗМІ характеризували як "організовану і осмислену" - хоча і при мінімальному контролі м'яча. Все, напевно, могло скластися інакше, якби не пенальті, який реалізував Кіліан Мбаппе перед самою перервою. У другому таймі гол забив Бредлі Барколя. Кінцівка для ісландців вийшла прикрою до сліз: на 88-й хвилині той же Гудьонсен зрівняв рахунок - але суддя гол скасував, побачивши фол в атаці.
Така це команда. З усієї суми її нюансів виростає простий, як постріл, висновок: завтра вона зіграє з Україною так, як захоче Україна. Якщо наша команда покаже бойовий футбол, наші шанси різко зростають. Ну, а якщо дати Ісландії вільно дихати з перших хвилин - можуть бути великі неприємності.
