Мінус п'ятдесят: збірна нових-старих гравців Шахтаря
Нещодавно перший тренер Георгія Судакова серед головної його гідності назвав приголомшливу працездатність, назвавши 'трудягою'. З такою характеристикою цей гравець точно підійшов би старому 'Шахтарю' п'ятдесятирічної давнини, де ця якість була особливою ціною. А хто ще з гравців XXI століття міг би прижитися в тій команді? Terrikon.com склав таку збірну...
Ми виходили з того, що той 'Шахтар' формували гравці нехай і не найтехнічніші (хоча ще дивлячись хто!) і не особливо витончені (теж питання), але працездатні, вольові, які не знають сумнівів, не визнають авторитетів - загалом, справжні бійці, які при цьому чудово розуміють футбол. Вся ця сума якостей дозволяла їм неодноразово здобувати медалі та кубки у радянському футболі. Кого ж вони легко прийняли б у компанію зі своїх одноклубників XXI століття?
Воротар - Андрій П'ятов
П'ятов підходить старому 'Шахтарю' не те, щоб за стилем гри, а скоріше за характером. Це проста, пряма і весела людина, яка легко знайшла б спільну мову з визнаними веселунами 'золотого' складу 70-х - Віталієм Старухіним та Віктором Звягінцевим. У нього легке і серйозне водночас ставлення до життя - саме ця неймовірна, начебто, суміш становила психологічну суть старого 'Шахтаря', робила його сильним.
Центр захисту - Ярослав Ракицький, Ассан Ндіайє
На цій позиції, звичайно, дуже підходящою фігурою був би і Олександр Кучер - завдяки своєму міцному характеру та безстрашності. Але все-таки запропонована нам пара є ще бiльш вдалим вибором. У них - завидне поєднання неабиякої оборонної техніки зі здоровим ігровим божевіллям. Таким був свого часу Валерій Горбунов - можливо, найкращий центральний захисник радянського 'Шахтаря', який вмів внести в гру таку іскру, що підступитись було страшно.
Краю захисту - Разван Рац, Даріо Срна
Знову ж таки, шкода, що всіх гідних до цієї символічної збірної не включиш. Як би тут доречно виглядав В'ячеслав Шевчук - стовідсотково 'шахтарський' гравець за стилем та душею. Але все ж таки, якщо підсумовувати всі параметри, легіонери Рац і Срна перевершать на своїх позиціях решту конкурентів. Вони були невтомні і непохитні. Вони завжди йшли вперед і майже завжди встигали назад. Вони були здатні невтомно, всі 90 хвилин (плюс компенсовані) робити те, що завжди вимагалося від гравців старого 'Шахтаря' - пахати та пахати, бігати та бігати (не вимикаючи голови, природно).
Опорний півзахисник - Тарас Степаненко
Ось позиція, яка не викликає жодних сумнівів. Тарас – гравець, який у старий 'Шахтар' влився б, як рідний. Боєць до мозку кісток, не найтехнічніший гравець сучасності, але один із найкорисніших, не знаючий страху та сумнівів, справжній стрижень команди - він став би окрасою 'Шахтаря' 70-х. Усі герої тих років прийняли б його з розкритими обіймами. І як знати - можливо, саме Степаненко став би тим недостатнім елементом, який дозволив би 'гірникам' взяти 'золото' СРСР?
Атакуючий півзахисник - Георгій Судаков
Цей гравець - той, через який ми, власне, і стали складати цей рейтинг. Приводом стало висловлювання першого тренера Судакова - Сергія П'ятина. Цей фахівець звернув увагу на неймовірну працездатність свого вихованця, припустивши, що саме ця якість - здатність і готовність пахати 'від дзвінка до дзвінка' - переконала Сергія Реброва у його корисності для збірної (у результаті Георгій виходить там в основному складі постійно). Тепер, прогнозує П'ятін, Руслану Малиновському та Олександру Зінченку непросто буди витіснути молодого конкурента з позиції атакуючого півзахисника збірної. Незважаючи на те, що Судаков - представник нової формації футболістів з зовсім іншими ігровими шаблонами в голові, за своїм 'трудоголізмом' він - цілком у дусі старого 'Шахтаря'.
Вінгери – Дмитро Криськів, Олексій Гай
При підборі кандидатів на цю позицію виникла проблема. Справа в тому, що більшість вінгерів в історії 'Шахтаря' XXI століття - бразильці, із властивою їм технікою, емоційністю, свободою самовираження та деяким свавіллям на полі. Це зовсім не в дусі старого 'Шахтаря', тому ніхто з численних віртуозів, які грали на цих позиціях, у наш рейтинг не проходять фізично. Довелося вибирати з небагатьох 'небразильців'. Так з'явився в нашому списку Олексій Гай, який не зовсім вінгер, хоча часто діяв праворуч. І так з'явився Дмитро Криськів, також не зовсім закінчений лівий вінгер. При цьому обидва вони - повноцінні 'гірники' за духом: цілеспрямовані, невтомні, вольові.
Нападники - Брандао, Євген Селезньов
А ось тут якраз було легко. На вістря атаки у нового 'Шахтаря', незважаючи на достаток типових бразильців, є один представник цієї нації, ніби народжений для старого 'Шахтаря' - неформатний Брандао, гравець зі специфічною технікою, яку ніби ставили тренери з Дебальцевого. Проте він демонстрував дуже непогані результати, часто забиваючи всупереч своєму вмінню. Ну, а в його партнери ми без вагань відряджаємо Євгена Селезньова - уродженця Макіївки, гравця типово донбаського стилю, наполегливого та нестримного, як говорили колись - 'таранного типу'. Напевно, з усіх учасників нашого рейтингу він найбільше підходить старому 'Шахтарю'. Цілком підходить. Начебто виринув із тієї футбольної епохи...
