Збірна України готується до старту у четвертому поспіль фінальному турнірі чемпіонату Європи. Те, що колись здавалося надхмарним – стало звичним. Причому, що характерно щоразу, пробиваючись на Євро, Україна робила крок уперед – хоча б невеликий. Terrikon.com згадує, як це у неї виходило...

Без боротьби

Першу свою участь у фінальній частині Євро Україна забезпечила без боротьби. Ми всі пам'ятаємо, як з'явився цей щасливий бонус. Україна була тоді з Польщею господаркою турніру - а значить, була позбавлена ​​праці мучитися у відбіркових іграх (які раніше постійно ставали для неї каменем спотикання в колишні роки, якщо не в групі, то в стикових матчах). Так чи інакше, прецедент виник і залишився в історії.

Результат на домашньому Євро Україна показала посереднiй. У групі з Англією, Францією та Швецією вона змогла виграти лише у скандинавів (2:1, перший в історії гол на Євро у нас забив той, кому і належало – звичайно ж, Андрій Шевченко). Потім була поразка від Франції 0:2 після тропічної зливи в Донецьку, і нарешті, там же - 0:1 від Англії з незарахованим чистим голом Марко Девіча, забитим у другому таймі (пам'ятаєте таке прізвище судді – Віктор Кашшаї?).

Загалом, позитивним виступ України назвати було складно. Із групи не вийшли, у двох матчах не забили... Але все-таки – повноцінний дебют. Зрештою, можна було втішатися тим, що поляки, наші колеги з організації турніру, виступили ще гірше. Вони не змогли перемогти анi разу в групі з значно меншим складом - Чехія, Греція, Росія...

Перша перемога у плей-офф

Наступного Євро Україна зробила ще один крок. Вона вперше у своїй тернистій історії пробилася через стики – після того, як посіла друге місце у відбірковій групі. Раніше в таких ситуаціях вона постійно зазнавала фіаско. Але не зараз. Перемігши словенців, наша команда здобула місце в елітній частині турніру по-бойовому, по-справжньому. Щоправда, треба зазначити, що з Євро-2016 збільшилася кількість учасників фінальної стадії – з 16 до 24. Тож, звісно, ​​ще питання – чи зуміли б українці пробитися за колишньої схеми. Але це вже інша історія і нікому не цікаві міркування.

Щодо виступів на полях Франції, то їх згадувати взагалі не хочеться. У групі з нами грали Німеччина, Польща та Північна Ірландія. Здавалося б - цілком прийнятно! А результат – кошмарний – три поразки із загальним рахунком 0:5. Особливо болючим вийшов програш Північної Ірландії з рахунком 0:2. Суперник, якого вважали безпросвітним аутсайдером, довів, що є ще безпросвітніші...

Головним тренером тієї команди був Михайло Фоменко. Його багато критикували за надмірно обережний футбол, за нездоровий консерватизм. Обстановка в команді склалася теж не найкраща. Коротше кажучи, із Франції збірна України поверталася у кепських почуттях і вже фактично без тренера, відставка якого була вирішена наперед. Але в історії Фоменко все одно залишився як перша людина, яка зуміла витягти Україну з відбірного циклу.

Перше місце у вiдборi, перший чвертьфiнал

Наступний крок Україна зробила під керівництвом Андрія Шевченка. Вперше в історії відборів на Євро вона вийшла у фінальну частину безпосередньо, посівши перше місце у групі. Фаворитом там була Португалія, але наша команда зуміла не програти їй ні в гостях (0:0), ні вдома (2:1). Сербів, які спочатку теж бачилися гідними суперниками, просто зневажили на Арені Львів – 5:0. Загалом відбірковий турнір вийшов однією суцільною піснею, був пройдений без поразок і завершений достроковим виходом.

Від такої команди багато чого чекали і на Євро-20, який через пандемію, як ми пам'ятаємо, пройшов на рік пізніше. Але там Україна виглядала неоднозначно, перемежуючи яскраві епізоди з невиразними, з величезними проблемами вийшла з групи (з третього місця завдяки додатковим показникам, що дивом склалися). Шевченка, який дуже хотів показати свою тренерську спроможність i якого любила Європа, був потрібен якийсь успіх. І він вийшов у матчі 1/8 фіналу зі шведами.

У принципі, Україна мала і могла виграти той матч у основний час. Не склалось. Екстратайм котився до серії пенальті, коли свіжий джокер Артем Довбик (абсолютний ноунейм для Європи) раптом опинився у потрібному місці та забив гол, який вирішив долю матчу. Це був невимовний вибух емоцій - і це був вихід на небачений раніше рівень, до чвертьфіналу континентальної першості. Там, щоправда, були 0:4 від Англії - але тут саме той випадок, коли запам'ятовується не останнє, а передостаннє.

Що далі?

І ось – четверта спроба України. За традицією, що склалася, наша команда повинна робити наступний крок. Що це буде? Півфінал? Чи щось ще більше?

"Не дивуйтеся, якщо Україна добре виступить на Євро. Ми досягли високого рівня, коли нас поважають у всьому світі. Наші результати у Німеччині можуть бути будь-якими. Я не можу обмежити те, чого ми можемо досягти", - попереджає Георгій Судаков. А ми й не здивуємось. Головний тренер збірної Сергій Ребров зізнається, що від його команди очікують багато чого. Ми, якщо чесно, також...