Жовтень — місяць, у якому вручають Золоті м’ячі. Напередодні цієї, скажемо відверто, незвичайної події Terrikon.com вирішив влаштувати сеанс білої магії, тобто альтернативної історії — подивитися, що було б, якби приз, як і на початку його історії, вручали лише європейцям...

Нагадаємо, що Золотий м’яч вручають з 1956 року. Його придумали виключно для європейців, тому жодного шансу отримати його не мали такі чудові джентльмени, як Пеле, Гаррінча, Дієго Марадона — а цілком могли б, якби приз мав загальносвітовий масштаб.

Але лише в 1995 році умови були змінені, журналісти отримали дозвіл голосувати за будь-якого гравця планети — і одразу ж лауреатом став африканець Джордж Веа. А потім бразилець Роналдо. А потім ще бразилець Рівалдо. Загалом, поїхало...

Але що, якби організатори Золотого м’яча залишили все, як було? Що, якби нагороду продовжували давати лише європейцям? Яка реальність тоді склалася б? А ось яка...

1995–2005

У 1995 році одразу за Веа в реальному опитуванні фінішував Юрген Клінсманн. Він би й отримав у нашому альтернативному світі Золотий м’яч. Німець переживав тоді один із піків кар’єри, провів чудовий сезон у Тоттенгемі (20 голів у Прем’єр-лізі, 29 у всіх турнірах), був неймовірно популярним (понад 150 тисяч проданих футболок з його прізвищем). Ніхто інший із європейців того року навіть близько не стояв до нього.

У 1997 році Золотий м’яч присудили молодому Роналду. Якби його не враховували, приз отримав би або югослав Предраг Міятович (68 балів), або початківець Зінедін Зідан (63 бали) — розрив між ними, як бачимо, мінімальний, і можна лише гадати, як би вони перерозподілили голоси, "відкріплені" від Роналду.

У 1999 році справжнім переможцем став Рівалдо. Другим тоді фінішував Девід Бекхем — він, безперечно, і отримав би приз, якби враховувалися лише європейці. У тому сезоні Манчестер Юнайтед здобув пам’ятний "требл", і, звісно, усі погляди були прикуті до представників цього чудового клубу. Наступним у списку йшов Андрій Шевченко, але він поступився Бекхему з великим відривом (154 і 64 бали відповідно) і на приз не претендував би за жодних обставин.

У 2002 році Золотий м’яч знову здобув Роналду, а Срібний — Роберто Карлос. Бразильці у блискучому стилі виграли чемпіонат світу, де, крім них, героїв майже не було. Але був Олівер Кан, який витягнув Німеччину до фіналу. Він посів третє місце за підсумками опитування на Золотий м’яч — він би його напевно й отримав у нашій альтернативній реальності.

Нарешті, у 2005 році трофей віддали блискучому Роналдіньо. Другий результат показав Френк Лемпард (148), третій — Стівен Джеррард (142). Обидва того року творили справжні дива, і хтось із них отримав би Золотий м’яч, якби його вручали за правилами 1956 року.

2006 — 2015

Далі почалася божевільна ера, в якій приз присуджували або Кріштіану Роналду, або Ліонелю Мессі. Але якби не враховувалися південноамериканці, все вийшло б ще божевільніше — тоді Кріштіану став би практично безальтернативним переможцем. Протягом цього десятиліття він, за нашою логікою, виграв би 8 (!) Золотих м’ячів — крім тих трьох, які він отримав насправді (2008, 2013 і 2014), ще п’ять у ті роки, коли він посів друге місце в опитуванні (у 2007 році після Кака та у 2009, 2011, 2012 і 2015 роках — після Мессі).

Причому в усіх цих випадках його перевага над третім місцем була досить значною — тобто, справді, реальної альтернативи йому в Європі не бачили. Хіба що у 2013 році він випередив Франка Рібері всього на 4,5 відсотка голосів. Тут у француза могли бути шанси, якщо прикинути, кому з них — Кріштіану чи Рібері — дісталися б голоси, віддані за Мессі.

За все це десятиліття був лише один випадок, коли гегемонія Кріштіану та Лео була порушена — у 2010 році бездоганна (ну, майже) Іспанія виграла свій перший в історії чемпіонат світу, а двоє її головних героїв — Андрес Іньєста та Хаві — посіли друге та третє місця в опитуванні на Золотий м’яч. Першим все одно виявився Мессі. Якби його не враховували, найкращим стовідсотково визнали б когось із двох чудових іспанців.

2016 — 2025

Далі було простіше. За наступні 10 років, аж до наших днів, було лише 3 випадки, коли Золотий м’яч дістався неєвропейцеві. Усі вони пов’язані з Мессі, і в усіх були жорсткі опоненти.

У 2019 році Лео дивом виграв у Вірджила ван Дейка (686 проти 679 балів — мізерна різниця). У тому сезоні дуже багато хто чекав на перемогу нідерландця й пророкував її. Чому його зрештою обійшли, можна довго розмірковувати. Але факт той, що якби серед претендентів не було Мессі — ван Дейк просто не мав би реальної конкуренції й переміг би з великим відривом.

Ситуація майже повторилася у 2021 році. Мессі випередив Роберта Левандовського дещо впевненіше (613 проти 580 балів), але все одно не набагато. І, як кричали всі вболівальники поляка та багато хто ще — незаслужено. Нагадаємо, що в тому сезоні Роберт побив півстолітній рекорд легендарного Герда Мюллера, забивши 41 гол за сезон у Бундеслізі. Як за таке могли не дати Золотий м’яч — питання для нескінченних дискусій.

Нарешті, у 2023 році Мессі витіснив Ерлінга Голанда завдяки перемозі на чемпіонаті світу. Хоча загалом сезон Голанд провів сильніше (рекордні 36 голів у Прем’єр-лізі, 12 у Лізі чемпіонів, 52 у 53 матчах сезону в усіх змаганнях). Але, мабуть, організатори шоу вирішили, що норвежець ще молодий і своє ще візьме (поки що не взяв).

У всіх інших випадках у цьому десятилітті Золотий м’яч отримували європейці. Напевно, так буде й цього разу. Головними претендентами вважають Ламіна Ямаля та Гаррі Кейна. Ну, хіба що Мессі вкотре здивує — і тоді знову доведеться міркувати, що "було б, якби..."