Головний тренер ФК Шахтар Арда Туран відповів на запитання преси напередодні матчу другого туру Ліги чемпіонів проти АЕКу. Турецькі журналісти поцікавилися, чи наставник погодиться на пропозицію очолити збірну Туреччини після того, як посада головного тренера стала вакантною.

"Я не можу передати словами, наскільки це величезна честь для людини. Для того, хто раніше виступав за збірну різного віку, неможливо описати пережиті почуття і гордість. І те, що через довгий час люди об'єдналися навколо мого імені, по-справжньому хвилююче. Мої почуття не висловити словами, і я говорю це від щирого серця — те, як сильно я люблю свою країну і наш прапор.

Але часом допомагати своїй країні та працювати заради неї можна іншими шляхами, не тільки несучи її герб на грудях. Іноді можна уявляти батьківщину, піднімаючи її прапор інших географічних просторах. Я безмежно вдячний за ту увагу та довіру, яку мені надали вдома. Але, можливо, мені як молодому тренеру варто довше залишатись у клубному футболі, розвиватися у цьому молодому віці та високо тримати прапор своєї країни там, де його ще не було.

Багато років тому Фатіх Терім поніс наш прапор у «Фіорентину» та «Мілан». Я вважаю, що зараз прийняв цю естафету як турецький тренер, який вперше в історії став чемпіоном в Україні. І представляти свою країну таким чином, можливо, навіть цінніше та корисніше для нашої батьківщини.

З іншого боку, я маю обіцянку, дану тутешнім людям на весь термін контракту. Тут є діти, з якими ділимо спільні мрії. Є президент клубу, генеральний директор та керівництво, що віддають усе заради команди.

Перед матчем чемпіонату з «Вересом» я сказав своїм гравцям: «Ви в жодному разі не повинні думати про АЕК, потрібно рухатися крок за кроком. Якщо ми хочемо перемагати, нам потрібна концентрація». І якби зараз я виніс на перший план власну повістку і поставив її перед гравцями, то вчинив би несправедливо стосовно їхніх надій та настрою. Тому я говорю про це відкрито, щоб ситуація була ясна. Я люблю свою країну та наш прапор, але представляти батьківщину можна по-різному.

Найбільше в цій ситуації мене зачепили і засмутили розмови про те, ніби мене «намагаються умовити». Громадянина Турецької Республіки ні в чому не потрібно переконувати чи вмовляти, коли йдеться про збірну, і подібні формулювання мене дуже засмучують. Такого ніколи не було. Це те, про що кожен може лише мріяти. Але іноді мрії краще за нас самих знають, коли для них настає правильний момент. До кінця дії контракту я залишаюся абсолютно відданий пану Ахметову, Палкіну, Срне, мріям «Шахтаря» і, найголовніше, своїм гравцям, яким дав слово.