Зелені йдуть: 10 фактів про збірну Ірландії
Збірна України розпочинає новий етап свого життя. Після невдачі у відборі на чемпіонат світу, вона стартує у Лізі націй, де завдання лише одне – перше місце у групі та повернення до Ліги А. Наш перший суперник – Ірландія, і про неї сьогодні розповідь Terrikon.com...
Збірна Ірландії вже стартувала у цьому розіграші Ліги націй. І стартувала так, що краще б вона цього не робила. Поїхавши в гості до Вірменії – новачка рівня Ліги В – вона не змогла там ні здивувати суперника, ні вразити його ворота. А вірменам гол провести вдалося. У результаті - несподівана та вкрай неприємна поразка. Хоча, якщо справедливо, виграти повинні були ірландці, які домінували на полі. Вірмени мали лише пару якихось напівмоментів, а все вирішив виключно точний удар із середньої дистанції.
Цей результат не має нікого дезорієнтувати. Перед вірменською катастрофою Ірландія пережила серію з 8 безпрограшних матчів, а вдома нікому не поступалася 6 ігор поспіль, хоча суперники були дуже серйозні – Португалія, Сербія, Бельгія. Щоправда, у відбірковій групі чемпіонату світу 'зелені' виступили середньо, не зумівши включитися в боротьбу за одне з двох перших місць. У результаті - третя позиція всього з 9 очками, причому стільки ж мав і Люксембург, що фінішував четвертим (якому, до речі, Ірландія програла на своєму полі).
Цю міцну, хоч і не надто стабільну та дещо одноманітну команду очолює 50-річний Стівен Кенні, який працює на цій посаді вже 2 роки (а перед цим стільки ж провів як босс національної 'молодіжки'). Тренером він став наприкінці 90-х після безуспішної та короткої кар'єри гравця та дуже успішних починань у м'ясному бізнесі. Найяскравіший період його кар'єри - робота з 'Дандалком', який Кенні до середини минулого десятиліття перетворив на ірландського гегемона, 4 рази вигравав з ним титул чемпіона країни, ще двічі - Кубок Ірландії, 4 рази визнавався найкращим тренером сезону.
Головне, що зазначають у методі цього фахівця – його мотиваційні здібності. Він вміє налаштовувати гравців на конкретний поєдинок, не так пояснюючи їм ігрові завдання на полі, як заряджаючи на битву загалом. Це працює, щоправда, не завжди – якщо суперник достатньо організований, команди Кенні можуть і розгубитися, і тоді вся мотивація йде у порожнечу. Приблизно так вiдбулося і з вірменами - велика перевага у володінні м'ячем і точності передач абсолютно нівелювалася відчайдушною обороною, яку протиставив суперник Ірландії.
Трішки історії. Збірна Ірландії з футболу існує трохи менше ніж 100 років. Свій перший матч вона провела 21 березня 1926 року в Туріні (програла Італії 0:3). Найяскравішим епізодом для неї став кінець 80-х – початок 90-х. До цього вона ніколи не пробивалася до фінальної частини великих турнірів. У 1988 зробила це, вийшовши на Євро, але посівши там останнє місце у групі. Через 2 роки дебютувала на чемпіонатах світу, одразу дійшовши до чвертьфіналу (вище так ніколи і не просунеться у майбутньому). А ще через 4 роки в США знову подолала групову стадію, але поступилася 1/8 фіналу. Взагалі, ось цікавий факт: тричі Ірландія брала участь у фінальній частині чемпіонатів світу – і тричі виходила із групи!
У попередніх сезонах Ліги націй Ірландія не проявила себе видатним чином. Перший розіграш взагалі закінчився фіаско: на рівні Ліги В вона посіла останнє місце у групі з Данією та Уельсом, що означало зниження в Лігу С, до суперників типу Албанії, Кіпру, Естонії. Але реорганізація турніру врятувала Ірландію на тому ж рівні. І що ж? Наступний розіграш вона провела майже так само гнітюче, набравши всього 3 очки у 6 матчах. Залишитися в Лізі В ій допомогло тільки те, що в групі знайшовся ще більш завзятий лузер - Болгарія.
Якщо подивитися останні матчі нашого суперника, то найкращим у його складі постійно були 3 особи: центральний захисник Шейн Даффі (Брайтон), центральний півзахисник Джош Каллен (Андерлехт) і форвард Каллум Робінсон (Вест Бромвіч). Тобто центральна вісь команди грає стабільно добре. Крім того, дуже важливими є крайні гравці, особливо капітан 'Евертона' Шеймус Коулмен, але він останнім часом не завжди показує той клас, до якого звикли вболівальники.
33-річний Коулмен - один із трьох футболістів нинішнього складу збірної Ірландії, яким вдалося провести за неї понад 50 матчів. У Коулмена їх 61. Більше – у 31-річного центрального півзахисника Джеффа Хендріка з 'Ньюкасла' (66) та 33-річного лівого півзахисника Джеймса Маклейна з 'Вігана' (86). Загалом же найбільше матчів в історії збірної Ірландії провів легендарний Роббі Кін (146). У нього ж – і найбільша кількість голів (68). Найкращий бомбардир нинішнього складу – вищезгаданий Маклейн (11), який, як ми пам'ятаємо, зовсім не нападаючий.
Гра збірної Ірландії вкрай проста, заснована на тому, що прийнято називати 'британським' стилем - стрімкі проходи по флангах і навіси у штрафний, плюс доведене до напівавтоматизму виконання стандартів, де знову ж таки важливі високорослі таргетмени типу двох центральних захисників зростом по 193 сантиметри: вищезгаданого Даффі та Натана Коллінза з 'Бернлі' - до речі, дуже небездоганного в обороні (навіть у матчі з Вірменією він примудрився 'привезти' своїй команді кілька небезпечних моментів). Треба визнати, що у грі на 'другому поверсі' ірландці - великі майстри, що - дуже неприємний факт для збірної України, яка є вразливою в цьому аспекті.
Тренер нашого суперника Стівен Кенні – зі співчуваючих Україні. Ось що він сказав напередодні матчу: 'Ця гра в Дубліні і через 50 років залишатиметься важливою грою історії ірландського футболу. Через вторгнення Росії загинули тисячі людей. Для нас як нації це важлива гра в нашій футбольній історії. Вона мала відбутися у Києві, потім її перенесли до Львова, тепер перенесли до Польщі. Те, що вона взагалі станеться, – це диво". Чи це означає, що Ірландія заздалегідь готова віддати нам перемогу? Звичайно, ні!