Узбецькі оглядини, або Перший матч П'ятова
Матчем із Вірменією Андрій Пятов завершив виступи за збірну. Провожаючи людину, яка має воротарський рекорд на національному рівні за кількістю матчів, Terrikon.com переноситься на багато років тому - у день, коли П'ятов дебютував за Україну...
До збірної П'ятов був залучений Олегом Блохіним у 2006, напередодні чемпіонату світу, на який поїхав, але лише третім воротарем і просидів весь турнір на лаві запасних – що для нього все одно було величезною подією. Тим більше, що якраз на час проведення першості припав його 22-й день народження. Він згадує, що тренер навіть просив його розцінювати перемогу над Швейцарією у 1/8 фіналу як подарунок до особистої річниці. П'ятов із задоволенням розцінив.
До головної збірної він потрапив стрімко і транзитом із молодіжної - за підсумками Євро-2006 для команд U-21. На тому турнірі Україна дійшла до фіналу і П'ятов зіграв у всіх 5 матчах. І хоча у всіх пропускав, але гру показав чудову, а у півфіналі із сербами відбив вирішальний удар у серії пенальті. Турнір закінчився за кілька днів до початку дорослого чемпіонату світу, і молодого воротаря, що відзначився, тут же взяли до Німеччини.
Потім на якийсь час П'ятов зник з радарів Блохіна - але повернувся наступного літа, коли збірна вирішила торкнутися середньоазіатських футбольних таємниць для ігрової практики. 22 серпня у Києві на стадіоні 'Динамо' було організовано товариський матч з Узбекистаном, і ось на нього П'ятова не лише запросили, а й дали вперше у житті зіграти.
У цьому бою була своя ідеологія. 8 вересня Україна мала битися в гостях з Грузією в рамках відбору до Євро-2008. На думку Блохіна, стиль узбеків дуже нагадував стиль грузинів. Саме цим мотивували вибір суперника. Щоправда, не скажеш, що тренер награвав під цю манеру свій бойовий склад. 'День дебютів' – так назвали цей поєдинок на одному з українських спортивних ресурсів. Втім, не так вже й багато новачків було у стартовому складі - всього троє: крім Пятова, ще Олександр Гладкий і Сергій Даниловський (півзахисник донецького 'Металурга', який більше у збірній не з'являвся). Та ще на заміну вийшов Олександр Грицай із 'Дніпра' (зрештою, зіграє за збірну лише тричі).
Треба сказати, що проба сил вийшла так собі, хоч і вдалося здобути перемогу з рахунком 2:1. Варiантiв Блохін спробував багато, це правда (крім стартових 11, на полі з'явилися ще 6 гравців), але згоди у діях команди не спостерігалося. Тож дебютант П'ятов отримав багато роботи, особливо у першому таймі. Помилки українців в обороні начебто спеціально робилися, щоб молодий голкіпер міг проявити себе у всій красі.
Особливо барвистим виглядав момент, коли одразу два центральні захисники - Олександр Кучер та Андрій Русол - перед своєю штрафною пішли в підкат на одного центрфорварда узбеків Максима Шацького. В результаті цього самогубного акту обидва спільними зусиллями відбили м'яч на Рената Байрамова, який рвонув у вільну зону перед П'ятовим – там просто вітер гуляв. Голкіпер, однак, не здригнувся і спокійно ногами відбив удар, який Байрамов завдав з надто близької відстані.
Була ще ситуація, коли наш правий фланг (зона Володимира Єзерського) проспав ривок капітана узбеків Тимура Кападзе, а Русол не встиг підстрахувати. Кападзе бив з невеликого кута, але впритул. П'ятов знову не підкачав, перевівши м'яч на кутовий.
У післяматчевому інтерв'ю український воротар усміхався (у своєму мало ще кому тоді знайомому фірмовому стилі), говорячи, що дебют пройшов чудово, і якби не кінцівка матчу, все вийшло б просто бездоганно. Що ж там було, наприкінці? 'Натовп пробіг - той махнув, той махнув. Виходить, мені в ногу, у штангу – і у ворота”, – описав Андрій ситуацію енергійними мазками.
Нещасний випадок трапився на 3-й компенсованій хвилині. Олександр Гейнріх, який вийшов на заміну в узбеків, подавав штрафний ліворуч. Він не цілив у ворота – просто сподівався, що на ближній кут штрафного піде хтось із партнерів. Насправді, нікого з них там не виявилося - лише двоє українських захисників, які м'яча не торкнулися, але дезорієнтували П'ятова своїми маневрами. Вийшла пігулка, яка зiпсувала якісний дебют і не дозволила Андрію записати на свій рахунок 'сухий' дебют.
Втім, за цим не стало. Вже 17 жовтня 2007 року у домашньому матчі з Фарерами П'ятов відстояв на нуль, а команда перемогла з рахунком 5:0. З цього моменту він уже всерйоз починає розглядатися як заміна Олександру Шовковському - і, зрештою, після кризи 2011 року, коли за весь рік він лише одного разу зіграв за збірну (домашня катастрофа з французами 1:4), Андрій стає головним сторожем воріт країни. І 'сухих' матчів запише у свій актив достатньо.
У тому числі – і в останньому матчі з вірменами, який наша команда виграла 3:0. 'Він хотів виїхати зі збірної раніше, але я його попросив цього не робити. Сказав: давай проведемо тебе, я поставлю тебе на гру з Вірменією. Ми це зробили, гадаю, у нас все вийшло', - говорив після цього матчу головний тренер збірної Олександр Петраков. Що ж, дуже добре, що П'ятов поставив у своїй історії таку впевнену точку. Ця людина гідна найдобрішої пам'яті про свою гру у головній команді країни.
