Як нащадок віце-короля Кріштіану Роналду обскакав

Чи є в історії португальського футболу бомбардир крутіший за Кріштіана Роналду? Питання, яке видається смішним. Звичайно, ні. Ну, хіба Ейсебіо ще можна поставити в цей ряд. Але чи справді так? Ні, і Terrikon.com доводить це...

Це був хлопець із казковим родоводом. У його сім'ї зустрічалися і герцоги, і графи, а двоюрідний дідусь служив 93-м та останнім віце-королем Португальської Індії. У такому роді і народився Фернандо Баптішта де Сейшас Пейротео Васконселош, якого історія національного футболу фіксує як Фернандо Пейротео.

Він народився 10 березня 1918 року в Анголі, яка тоді була португальською колонією і де його батько ніс державну службу. Але часи стрімко змінювалися, і на той час, коли Фернандо можна було вважати дорослим, дворянське походження майже нічого не означало. Саме йому випало закласти у сім'ї нову традицію слави та почестей. І він її заклав так, що й досі пам'ятають.

Вийшло, що він змалку став фанатом 'Спортінга'. Чому – невідомо. Може тому, що в Луанді, столиці Анголи, існував фарм-клаб лісабонського гранда. Зрештою, 18-річний Фернандо прибився до цієї організації, а в 19 років переїхав до Лісабона – надто галасливе, надто велике місто, яке йому страшно не сподобалося, але де треба було перебувати, щоб робити футбольну кар'єру.

Фернандо ріс дуже спортивним хлопчиком, він від народження був дуже обдарований фізично, вирізнявся атлетичною статурою, стрибучістю, гнучкістю, міг стати першокласним баскетболістом, гімнастом, весляром, пробував себе у всіх цих видах спорту, але футбол таки стояв поза конкуренцією. В Анголі ця гра вже набрала популярності, але до професійного статусу ще не доросла, залишаючись радше добре організованою розвагою. Лісабон - інша справа, він давав неймовірні можливості для того, хто вирішив зробити футбол справою всього життя.

Ми нічого не знаємо про те, як Фернандо забивав у Анголі. Статистика тих турнірів не збереглася - тільки легенди про те, що він взагалі ніколи не йшов з поля без гола. Але нам точно відомо, що вже в першому товариському матчі за 'Спортінг' він одразу виклав хет-трик, чим вразив у серце тренера. Якого, між іншим, звали Йожеф Сабо – але, звичайно, це був не той Сабо.

Дебют трапився в 1937. Протягом наступних 12 років Фернандо Пейротео виступав за 'Спортінг', навіть не замислюючись про перехід до іншого клубу. Його вірність команді була безумовною, хоча пропозиції він отримував регулярно - та що там, з самого початку, коли, почувши про молодий талант, його одразу намагався перекупити 'Порту'. 'Я лягаю спати з думкою про 'Спортінг' і прокидаюся з нею', - говорив він в одному з тих рідкісних інтерв'ю, які дійшли до нас з того не дуже щедрого на футбольну періодику часу.

Давайте перейдемо до питання про його казкову результативність. За всю свою клубну кар'єру Пейротео забив 544 голи у 334 матчах. Середня результативність – 1.62 голи за матч. Нічого подібного ви не зустрінете в історії португальського футболу. У Ейсебіо, наприклад, цей показник – 1.01. У Кріштіану ще блідіши - всього 0.74. Якби Пейротео міг грати стільки, скільки грають зараз, у нього до кінця кар'єри могло опинитися в районі 1300 – 1400 голів. Причому, підкреслимо, голів цілком офіційних, не фантазійних - на кшталт тих, якими, наприклад, добиває свою статистику Ромаріо.

Дебют його вийшов – що треба! 'Спортінг' грав проти 'Бенфіки', переміг 5:3, а Пейротео відзначився дублем. Його вже боялися - чутки про форварда-вбивцю встигли поширитися Лісабоном. До нього вже ставилися, як до зірки. І він повівся по-зоряному - забив, незважаючи на щільну опіку, яку йому влаштував супротивник. В історії лісабонського дербі цей форвард залишиться як найнезручніший опонент 'Бенфіки'.

Він з ходу видав феноменальний сезон, забивши 57 голів (зокрема 34 – у 14 іграх чемпіонату країни). І хоча надалі такого рівня досягти вже не зміг, але до кінця зберігав приголомшливий рівень результативності. Наприклад, у своєму останньому сезоні 1948/49 мав на своєму рахунку 43 голи у 25 матчах. У його послужному списку - 10 голів в одному матчі (у ворота 'Ліси'). Крім того, він 6 разів забивав по 6 голів за гру, 9 разів - по 5, 18 разів - по 4, а хет-триків у його кар'єрі назбиралося аж 42. Вважається, що в природі немає воротаря, якого він не розмочив, зустрівшись з ним на полі хоч раз.

'Спортінг' відповідав своєму форварду гарячим коханням та високими гонорарами. Пейротео вже за рік після дебюту отримував більше, ніж будь-який інший футболіст 'Спортінга'. Були, напевно, у футбольному світі тоді гравці й оплачуваніші, але, скажімо, порівняно з хорошим англійським професійним футболістом Фернандо мав грошей разів у 5 більше.

Чому він не залишився в історії футболу як найбільший бомбардир? Чому про нього, на відміну Йозефа Біцана, не знає практично ніхто? Вся справа у надзвичайній замкнутості португальського футболу в ту епоху, коли Пейротео робив свої подвиги. З епохою йому, щиро скажемо, не пощастило. Через Другу світову війну він просто не мав шансу взяти участь у якомусь великому міжнародному змаганні, а незабаром після закінчення війни завершив кар'єру. За збірну Португалії він провів 20 матчів, забив 14 голів. З них лише одна зустріч - офіційна (програний Швейцарії 'відбір' чемпіонату світу 1938). В іншому - суцільні 'товарняки' у воєнні роки, які Португалія, як країна, що не воює, провела в нормальному футбольному режимі. Суперниками її у роки були одні й самі - Іспанія, Франція, Швейцарія. Після війни додалася ще Англія з Ірландією. Пейротео, на своє нещастя, мав відношення до найстрашнішого розгрому в історії своєї країни - 0:10 від англійців у 1947 році.

Коротше кажучи, в очах світової спільноти він своєї слави ніяк не підтвердив і вважатися зіркою тому не має підстав. А ось для Португалії він – безумовно, номер один. Як це не прикро чути Кріштіану Роналду...