Серед футбольних тренерів є безліч усіляких градацій. Але є один абсолют, визнаний усіма. Якщо тренер входить до топ-10 усіх трьох списків найкращих, складених свого часу - отже, він однозначно великий. Таких людей лише п'ятеро, і Terrikon.com розповідає про них...

Говорячи про три рейтинги, ми маємо на увазі списки найкращих тренерів, складені World Soccer та ESPN у 2013, а також France Football у 2019. Топ-10 за цими версіями виглядають так…

World Soccer:

1. Алекс Фергюсон
2. Рінус Міхелс
3. Жозе Моурінью
4. Еленіо Еррера
5. Хосеп Гвардіола
6. Арріго Саккі
7. Валерій Лобановський
8. Боб Пейслі
9. Герберт Чепмен
10. Бела Гуттман

ESPN:

1. Алекс Фергюсон
2. Рінус Міхелс
3. Брайан Клаф
4. Боб Пейслі
5. Еленіо Еррера
6. Арріго Саккі
7. Метт Басбі
8. Валерій Лобановський
9. Жозе Моурінью
10. Білл Шенклі

France Football

1. Рінус Міхелс
2. Алекс Фергюсон
3. Аріго Саккі
4. Йохан Кройф
5. Хосеп Гвардіола
6. Валерій Лобановський
7. Еленіо Еррера
8. Карло Анчелотті
9. Ернст Хаппель
10. Білл Шенклі

Як бачимо, у всіх версіях Топ-10 присутні лише п'ятеро. Це шотландець Алекс Фергюсон, голландець Рінкс Міхелс, італієць Арріго Саккі, аргентинець Еленіо Еррера та українець Валерій Лобановський. Ось незаперечна, залізна п'ятірка найкращих тренерів усіх часів та народів.

Потрібно, звісно, ​​враховувати кон'юнктуру. Наприклад, якби France Football проводив своє опитування теж у 2013, у топ-10 напевно виявився б Жозе Моурінью, авторитет якого був тоді абсолютно непохитним. З іншого боку, треба розуміти, що при всій величі сера Алекса, в 2013 році на мізки всім ще тиснули титули, виграні ним з 'Манчестер Юнайтед' щойно. А вже в 2019 році цей тиск зменшився - і сер Алекс відступив на другий рядок в опитуванні France Football.

Але все-таки, за всіх нюансів і уподобань, потрапити у всі версії топ-10 могли справді лише великі. Який виходить їхній внутрішній рейтинг? Давайте розставимо їх, нарахувавши бали відповідно до місць у списках. За перше місце даватимемо 10 балів, за друге - 9, за третє - 8 і так далі.

Результат очевидний:

1. Алекс Фергюсон – 29
2. Рінус Міхелс - 28
3. Арріго Саккі - 18
4. Еленіо Еррера – 17
5. Валерій Лобановський – 12

Тепер давайте розберемося з заслугами кожного, зрозуміємо, за що зараховують до великих.

Перше місце сера Алекса - перш за все, наслідок його приголомшливих результатів. 13 титулів чемпіона Англії за 26 сезонів – такої ефективності не показував ніхто і ніколи. Але як він цього досяг? Фергюсон не був геніальним тактиком, він не вигадав нічого нового, але він використав усім відомі речі так, як ніхто не робив для нього. Саме він зробив вінгерів повноправними учасниками атаки, а не просто механізмами виконання навісів. Саме він створив справжню пресинг-машину – всім відомо, як 'Манчестер Юнайтед' міг тиснути наприкінці матчів, коли у суперника вже просто не залишалося сил для протидії. Крім того, він був геніальним управлінцем, який постійно розвиває клуб. Ось у цьому він достеменно не знає рівних в історії футболу.

А головним революціонером в історії футболу залишається, звісно, ​​Рінус Міхелс. І до нього, і після були люди, які винаходили різні тактичні схеми або моделі гри - як, наприклад, Герберт Чепмен, який вигадав 'дубль-ве', або Вісенте Феола, батько 'бразильської системи'. Але Міхелс змінив саму філософію гри. Він зміг організувати все так, щоб кожен його гравець міг з рівним успіхом виконувати кілька функцій. Він підкорив простір – розробив нову структуру командної побудови, де головним було дотримання правильних відстаней між гравцями. Він створив сучасний футбол, заснований на небаченій дотодi функціональності та нелюдській універсальності гравців. У нього не так багато титулів, всього 12, у порівнянні з Фергюсоном - жалюгідна жменька. Але те, що йому вдалось зробити, назавжди змінило гру.

Міхелса називали одним зі своїх вчителів усі великі тактики надалі, у тому числі - Арріго Саккі. Створюючи великий 'Мілан' кінця 80-х, він взяв у 'тотального футболу' Міхелса два найважливіші елементи - пресинг та контроль простору. Зонний пресинг став тим винаходом, який справив справжню революцію в італійському футболі, зробивши його видовищним, а Серію А, зрештою, найкращим чемпіонатом світу. Крім того, Саккі, як перфекціоніст до мозку кісток, вніс у тренувальний процес увагу до найдрібніших деталей та роботу на зношування. Тож він може вважатися 'хрещеним батьком' і Юргена Клоппа, і Жозе Моурінью, які, здавалося б, цілком протилежні за методом та принципами.

Футбол Саккі остаточно поховав 'каттеначчо' - захисну систему, яку винайшов на початку 60-х тренер 'Інтера' аргентинець Еленіо Еррера. За впливом на мізки футбольних фахівців із ним мало хто може зрівнятися - як і Міхелс, він викликав у інших бажання спробувати зробити так само. Тільки, на відміну від голландського 'тотального футболу', 'каттеначіо' Еррери здавався доступнішим і простішим для відтворення. Правда, послідовники, як правило, сильно спрощували цю систему, зводячи її до одноманітного 'залізобетону' (з якої органічно виростає, наприклад, 'автобус' Моурінью). Успішність 'Інтера' полягала якраз у тому, що грою від оборони він забезпечував найгостріші контратаки, що призводили до найкрасивіших голів. А його флангові захисники були першою в історії футболу парою повноцінних фулбеків, цілком у сучасному значенні слова.

Наш земляк Валерій Лобановський, який замикає п'ятірку, теж був прикладом для масового наслідування - той же Саккі надихався його ідеями. Здається, до Лобановського ніхто не здогадувався, що з гравців можна вичавлювати такі соки. Здається, до нього ніхто не підходив до футболу як науки. Те, що робилося в Києві в першій половині 70-х, було цілком порівняно з голландською 'тотальною революцією'. А перемога 'Динамо' над 'Баварією' у Суперкубку-1975 змусила всю Європу дивитися у нашому напрямку. Яку із сучасних команд не візьми, скрізь побачиш сліди діяльності Лобановського. І нехай він не входить до топ-5 ні за яким із трьох наведених списків - зате в топ-10 входить скрізь!