Головний тренер «Кривбасу» Юрій Вернидуб на післяматчевій пресконференції прокоментував гру проти рівненського «Вересу» - 0:1 у 4 турі УПЛ.

- Вже третій матч поступаємось. Чесно кажучи, вже втомився вітати своїх колег. Але все одно треба мати стрижень, та поздоровити «Верес» із перемогою. А от нас вітати ні з чим. По грі: вже краще, ніж зі «Львовом», але цей гол у першому таймі… Цей рикошет, й мʼяч залетів. Хлопці все одно намагались забити у відповідь, адже три матчі вже зіграли й не забили жодного голу.

Прикро, отже є над чим працювати. Отже будемо працювати ще більше. Хоча від цього нікому не легше. Найбільше проблема, з якою ми наразі зіштовхнулись – це наша атака. Добре, що є ця тритижнева перерва. Буде час проаналізувати ці моменти та йти далі. Якщо ми опинились на колінах, то потрібно мати сили й волю, аби встати з колін.

Я впевнений у кожному зі своїх хлопців. Звісно, вони зараз дуже засмучені. Це життя. Треба мати характер, аби йти далі.

- Які завдання поставило перед командою керівництво перед початком сезону?
- Коли я прийшов, одразу сказав: завдання одне – зробити команду. По-перше, «Кривбас» - новачок УПЛ. По-друге, граємо у той час, коли в Україні війна. По-третє, аби за щось поборотись та добиватись цілей, треба побудувати команду. Ще раз повторюсь: писали, що Вернидуб прийшов й зробив чистку… Ніякої чистки я не робив! Коли я прийшов у команді тут було 12 футболістів: шість плюс шість молодих гравців. Ті, які й зараз працюють з нами.

Ми зібрали ту команду наразі, яку змогли зібрати. Щодо задач, то я завжди казав, що я – людина амбіційна, тому хочу досягати найвищих цілей. Але якщо їх не ставити, то нема сенсу й працювати. Якщо ми хочемо побудувати хорошу команду, то не маємо права перебувати на тому місці, на якому зараз перебуваємо й демонструвати ту гру, яку наразі демонструємо.

Якщо керівництво клубу скаже, що… так сказати… То я до цього готовий. Якщо у мене буде виходити, то я готовий… Хоч у мене і контракт. Потиснули один одному руки й пішли далі. У житті все буває. Я – тренер. Сьогодні я десь там, високо, а сьогодні – низько. Це життя. Й так може статися у кожного футболіста. Ставлюсь до цього нормально. Наразі керівництво принаймні довіряє. Працюю, а якщо скажуть мені, ні, - не буду працювати. Які питання.

Так, зараз дуже важко, але треба все переосмислити. Й виводити команду з цієї «ями», можна так сказати. Це першочергове завдання. Завдання наразі одне: впоратись із цим тиском та вийти на новий рівень, який дозволить починати набирати очки та перемагати.

- Як прокоментуєте те, що у перших чотирьох турах «Кривбас» не забив жодного мʼяча та як плануєте вирішувати цю проблему у подальшому?
- Це велика проблема, що не забиваємо. Для того, аби забити, потрібне бажання й бігти вперед. Наразі, на жаль, я не бачу того, аби хотіли забити. Так, на нашому боці контроль мʼяча, але тільки контроль нікому не дає шансу виграти. Тренуємо одне, а виходимо граємо у інше. Вважаю, потрібен час. На зборах, бачите, забивали, все було добре, а тут не виходить поки.

- На такий старт ви точно не розраховували?
- Будь-який тренер не розраховує на такі результати. Таке може наснитись тільки у дуже поганому сні. Треба сідати й аналізувати причини. Наприклад, дуже мало швидкості на флангах, чомусь боязко підключаються до атак наші крайні захисники. Ну і, найважливіше, нема поки гравця у центрі поля, який може звʼязати гру чи ризикнути та віддати гостру передачу.

- Із цим повʼязана рання заміна Хомченовського?
- Наслідки травми. Вийшов, начебто усе нормально. Його турбувала біль, я не став ризикувати й одразу його замінив на молодого Корабліна. Для Тимура це також урок, по-іншому молодь рости не буде. У нас взагалі грали троє 19-літніх: Шевченко, Кораблін, Волошин. Я молоді також довіряю. Та і взагалі шукаю той самий склад, який буде приносити результат.