Жеребкування для України: складно, але можливо
Жеребкування відбіркового турніру Євро-2024 виявилося немилосердним для України. Склад групи у нас – ворогові не забажаєш. Але чи все так погано? Terrikon.com розглядає нашу ситуацію та знаходить у ній приводи для стриманого оптимізму...
Переглядаючи минулі відбіркові кампанії збірної України, можна виявити аналогічну ситуацію лише одного разу – у кваліфікації чемпіонату Європи-2008. Тоді нашими суперниками по групі теж виявилися два фіналісти попереднього великого турніру - Франція та Італія. Нічого хорошого з того не вийшло. Україна пропустила вперед не лише цих двох фаворитів, а й Шотландію, повністю проваливши цикл. Можна було лише гадати, куди випарувалася фартовість Олега Блохіна дворічної давнини.
Але була історія та оптимістична. Згадаймо відбір до чемпіонату світу 1998. Тоді до нашої групи теж потрапили дві топ-команди – Німеччина та Португалія. Так, не два фіналісти, як зараз, але явно команди найвищого рівня. І що ж? Україна змогла посісти друге місце, потіснивши Португалію і поступившись лише німцям, та й то лише в останній момент. Тобто досвід успішного протистояння грандам у нас також є. І з турнірної точки зору цілком зрозуміло, як цей успіх досягається. Треба не віддавати очки аутсайдерам і повністю вкластися в протистояння з одним із лідерів.
З яким саме? Якщо спиратися на історичний досвід, різниці великої немає. І з Англією, і з Італією Україна провела однакову кількість зустрічей – по 8. Баланс не те щоб ідентичний, але порівнянний – і на жаль, не на нашу користь. З Англією – 1 перемога, 2 нічиїх, 5 поразок, різниця м'ячів – 3:13. З Італією - ще гірше: 0 перемог, 2 нічиї, 6 поразок, різниця - 3:15. Загалом приблизно одне й теж виходить.
Щоправда, є нюанс. Якщо брати лише відбіркові цикли, то у нас із Англією, ви не повірите – рівний баланс! У відборі до чемпіонату світу-2010 ми поступилися у гостях 1:2 та виграли вдома 1:0. У відборі до наступного 'мундіалю' зробили дві нічиї - 1:1 у гостях та 0:0 вдома. З Італією все набагато гірше. Офіційно, ми програли їй все, що могли: у відборі до Євро-96 – 0:2 та 1:3, до Євро-2008 – 0:2 та 1:2. Тобто, за ідеєю, наші історичні шанси - у протистоянні з Англією, саме у неї треба відгризати очки, саме її 'відчіпляти' у боротьбі за друге місце.
Нагадаємо про всяк випадок, що за регламентом Євро-2024, з відбіркових груп у фінальну частину виходять по дві команди, без жодних додаткових нюансів у вигляді стикових матчів тощо. Завдання просте до божевілля: випереджуй одного з фаворитів - і отримуй путівку до Німеччини!
Не надто зрозуміло, що являтимуть собою Англія та Італія наступного року. На Євро-2020 вони були дуже гарні, і здавалося, що в обох - чудове майбутнє. Але в Лізі чемпіонів Англія взагалі з тріском провалилася, а Італія, хоч і виграла групу, але мала блідий вигляд і перше місце видирала в Угорщини з кров'ю. Втім, Ліга націй – не надто адекватна міряла. Подивимося, як Англія та Італія покажуть себе на чемпіонаті світу в Катарі, де точно ніхто не буде економити сили і приберегати козирі.
Не забуватимемо, що в нашій групі грають ще дві команди, і хоч їх поспішили одразу ж віднести до аутсайдерів, окремі неприємності завдати можуть і вони. Згадаймо, що з Мальтою у нас, на наш сором - негативний баланс: єдиний поєдинок з нею ми програли 0:1. І хоча багато хто проскакує повз цей матч, переконуючи себе та інших, що він був неофіційним, краще себе цим не заспокоювати.
Звичайно, Мальта дуже далека від вершин європейського футболу, але всякі приємні для неї казуси в її історії траплялися. У рамках відбіркових турнірів вона перемагала такі міцні команди, як Греція та Угорщина - ні ті, ні інші, напевно, теж не планували поступатися скромным островитянам.
Щодо Північної Македонії, то з нею Україна перетиналася 5 разів, і баланс має благополучний: 3 перемоги, 1 нічия та 1 поразка, різниця м'ячів – 5:2. Єдина поразка та єдина нічия відносяться до далекого 2003 року, до двох товариських поєдинків. В офіційних іграх ми завжди перемагали цього суперника: у відбірному турнірі Євро-1016 (1:0 та 2:0) та у нещодавній фінальній частині Євро-2020 (2:1).
Але саме останню гру можна згадати докладніше, щоб усвідомити, які складності нас можуть очікувати. Тоді Україна видала класний перший тайм, здобула перевагу у два голи (забивали Андрій Ярмоленко та Роман Яремчук). А після перерви її наче вимкнули. Зник драйв і креатив, ініціативу супернику ми віддали, македонці завелися, швидко відіграли один м'яч і до кінця тримали нас у напрузі. Неозброєним оком була помітна різниця в класі (на нашу користь) і в характері (на жаль, не в нашу).
Що ми хочемо сказати? Що Україні життєво важливо не допускати у матчах із найслабшими противниками своєї групи таких ситуацій, коли контроль випливає з наших рук. Це дозволить виконати програму-мінімум – набрати максимум очок проти аутсайдерів. Без цього виконання програми-максимум ('відчеплення' когось із фаворитів) може виявитися марним.
Загалом така група, в якій ми опинилися, накладає підвищені зобов'язання. Тут не можна розслаблятися ні на гру, тут треба стрибати вище за голову. Іноді у минулому збірної України це вдавалося.
