Прес-служба київського «Динамо» підбила підсумки першої частини сезону із нападником Владиславом Ванатом, який із нинішнього сезону став футболістом основного складу першої команди:

- Які підсумки першої частини сезону можете підбити? Війна наклала серйозний відбиток на проведення матчів?
- Так, безумовно. Хоча ми, звичайно, намагалися не зважати і не думати про те, що може бути повітряна тривога. Але, природно, у підсвідомості все одно завжди пам'ятали, що у нашій країні йде війна. На щастя, під час матчів тривога була лише одного разу – коли грали з «Рухом», в іншому ж вдалося більш-менш спокійно провести чемпіонат. У нас було дуже багато переїздів, і це, звичайно, також давалося взнаки, але ми повинні були з цим справлятися - інакше ніяк. Знаю, що про це часто говорив головний тренер, і я згоден із ним.

– «Динамо» за підсумками першого кола фінішувало на третьому місці, як можете прокоментувати цей результат?
- Ми розпочали чемпіонат дуже погано, і лише після того, як перебралися до України після закінчення виступів у груповому етапі Ліги Європи, почали грати краще, але все одно не вийшли на рівень минулого року. Мені складно сказати, з чим це пов'язано, може, із психологічним станом гравців. Багато чого не виходило, не завжди виходило показати свій звичний футбол.

- Чи очікували, що «Дніпро-1» вирветься у лідери?
- Мені ще на початку чемпіонату здавалося, що вони будуть щонайменше у трійці, адже у них хороша команда, у них на кожній позиції сильні футболісти. І мої очікування підтвердились. Я непогано знаю команду, у мене є там знайомі, тож їхнє нинішнє перше місце не стало для мене сюрпризом.

- У нинішньому сезоні ви стали гравцем основного складу, взявши участь у 13-ти матчах із 15-ти, чи відчуваєте додаткову відповідальність чи тиск? Чи цей факт викликає лише позитивні емоції?
- Тиск у футболі є завжди. Але загалом, емоції, звичайно ж, позитивні. Хочеться у кожному матчі виходити на поле, забивати м'ячі та допомагати команді перемагати. Коли виходжу на заміну, іноді буває складно вписатися в гру команди, особливо коли результату ще не досягнуто. Але вчуся з цим справлятися, впевнений, що все прийде з досвідом. Плюс, допомагають та підказують старші партнери, іноді навіть можуть «напхати», але завжди у справі.

- Чи бувають у вас розмови із головним тренером? Чи відчуваєте його довіру, що він розраховує на вас не лише зараз, а й у перспективі?
- Так, такі розмови бувають, Луческу мені часто нагадує, що можна покращити у моїй грі. Він – досвідчений чоловік, і його зауваження мені дуже допомагають. Намагаюся виконувати все, що він каже, а йому вже оцінювати, наскільки добре це у мене виходить.

- Команда забила 24 м'ячі у 15-ти матчах, у середньому – менше двох м'ячів за гру, чи це не найкращий показник за результативністю?
- У нинішньому сезоні ми дійсно мало забиваємо, напевно, це пов'язано з тим, що багато суперників вже навчилися грати проти нас, тому потрібно вигадувати щось нове – оригінальні та непередбачені рішення.

- У чемпіонаті ви забили 5 м'ячів, який із них запам'ятався найбільше?
- Напевно, гол «Кривбасу», тоді Сидорчук віддав мені передачу, я обіграв захисника і правою ногою пробив у «дев'ятку» – вийшов гарний удар. А взагалі, звичайно, мені всі свої м'ячі подобаються, але цей я виділив би.

- На груповому етапі Ліги Європи ви забивали кіпрському АЕКу з передачі Буяльського, з цього приводу відчували особливі відчуття?
- Так, це був мій перший єврокубковий гол, така подія завжди буде в пам'яті. Пам'ятаю, тоді відчував позитивні емоції, але шкода, що не виграли поєдинок.

- Цього сезону багато забиває і віддає результативних передач ваш партнер по команді Віталій Буяльський, хоча він і не є номінальним нападником. Як сприймають у команді нового бомбардира?
– Нормально сприймають. Віталік – футболіст високого рівня, завжди старанно працює на тренуваннях. У нього на заняттях все виходить і він переносить це в гру. У мене з ним гарне порозуміння, адже Віталік – дуже розумний футболіст, до того ж ще досвідчений. Він добре знає, коли потрібно віддати передачу, а коли – завдати удару, тому з ним легко грати.

- Чи ставите перед собою індивідуальні цілі, наприклад, забити певну кількість м'ячів чи стати найкращим бомбардиром за підсумками сезону?
- Звичайно, ставлю, думаю про це, але зараз про них не говоритиму. Розповім вже наприкінці сезону і про те, які були цілі, і про те, чи вдалося їх досягти.

- Які плани найближчим часом, де і як проведете відпустку?
- Усю свою відпустку планую провести вдома, у Кам'янці-Подільському, разом із родиною, рідними та близькими. Можливо, також поїду в гості до друзів, але конкретно ще не думав про це.

- Війна - це величезний психологічний тиск, усім зараз непросто. Хто вам допомагає справлятися з напругою та переживаннями?
- Намагаюся сам впоратися. У мене є контакти певних підрозділів, спілкуюся з хлопцями, які воюють на фронті, допомагаю їм як можу. Дуже хочу, щоб усі вони живими та здоровими повернулися додому. До речі, допомагають військовим дуже багато наших футболістів, вони можуть про це не розповідати, але на практиці допомагають усі. Іноді до них звертаються з якимись запитами, іноді самі цікавляться, що потрібно, і намагаються забезпечити наших воїнів усім необхідним.

- Хтось із ваших рідних та близьких воює?
– Ні, на передовій нікого немає. А ось в інших хлопців знаю, що родичі чи друзі перебувають на війні, і вони за них переживають.