У пошуках дна: топ-5 найневдаліших сезонів Динамо

Вигравши у 'Дніпра-1' матч, який просто не можна було програти, київське 'Динамо' все одно залишилося на четвертому місці. І поки що проводить один із найгірших сезонів в українській історії. Але якщо копнути глибше, ми побачимо сезони набагато гірші. Terrikon.cоm досліджує далеке минуле, починаючи з 60-х років минулого століття, коли київський клуб уже вважався топом радянського футболу...

1963 - 9-е місце

Минув лише рік з моменту тріумфального 'золота' 1961 - але на місці веселої, винахідливої, динамічної команди було вже щось зовсім інше, пухке й роздерте. Творця тієї перемоги, тренера В'ячеслава Соловйова звільнили за торішнє 5-е місце, але його змінник Віктор Терентьєв оволодіти ситуацією не зміг, гравців об'єднати не зумів, і команда попливла. За перемогами слідували поразки або, наприклад, такі ігри, як домашня 0:0 з 'Молдовою'. Кому тільки не програвали кияни того сезону - 'Крилам Рад', 'Кайрату', 'Нафтовику'. Вінцем всього стали принизливі 1:7 від московського Торпедо. І все одно ще за 4 тури до кінця динамівці йшли третіми, маючи шанс зберегти обличчя. Але в матчах, що залишилися, змогли взяти лише очко, програвши ЦСКА, тбіліському 'Динамо' і, уявіть собі, 'Молдові'. Підсумкове 9-е місце стало нагородою за безволі та байдужість – і приводом для запрошення Віктора Маслова, який змінить усе.

1970 - 7-е місце

Створивши досконалу команду, вигравши з Києвом три союзні золота поспіль, Маслов переживав творчу кризу. 'Динамо' явно набридлi успіхи, була потрібна свіжа кров, але на радикальні кроки 'Дід' не йшов, можливо, не бажаючи ображати тих, з ким пройшов мідні труби. Хоча перше коло команда пройшла у нормальному темпі, йшла другою. Забивала, здавалося, мало (всього 20 голів у 16 ​​матчах) – але на рівні тодішніх показників результативності цифра була цілком прийнятною. А друге коло принесло просто катастрофічні результати – 9 поразок! Двічі нещодавні чемпіони видавали серії з 5 матчів без перемог із 4 поразками всередині. Програвали навіть 'Спартаку' з Орджонікідзе, котрий посів останнє місце. Від зони вильоту Динамо тоді відокремило всього 6 очок. Весь цей ганьба вилився у звільнення Маслова - так сумно закінчилася його велика київська епоха...

1983 - 7-е місце

Цей сезон 'Динамо' починало без Валерія Лобановського, призначеного тренером збірної СРСР із умовою не поєднувати це з клубною роботою. Він сам обрав собі наступника - Юрія Морозова, який досяг успіхів з 'Зенітом'. Всерйоз команда його не сприйняла, і через пару місяців у формі Динамо на поле виходив уже не міцно збитий Лобановським колектив, а компанія людей, які працювали за настроєм. У чотирьох перших матчах 'Динамо' зазнало 3 поразки. Після першого туру посідало 7-е місце - правда, відставало від 'Чорноморця', що лідирував (бувало і таке!) всього на 5 очок. При цьому мало такі результати, як, наприклад, 0:3 від 'Пахтакора'. Приблизно так само виглядало і в другому колі - розбовтано, нервово, лише одного разу зумівши виграти двічі поспіль. При цьому потенціал у команди був величезний, що вона періодично доводила - 6:0 із 'Чорноморцем', 8:0 з кутаїським 'Торпедо'. Але ці сплески нікого не переконували. Після закінчення сезону Морозова з команди прибрали, тим більше, що на той час звільнився Лобановський - йому не пробачили першу невдачу збірній.

1984 - 10-е місце

І з Лобановським сталося вже повне фіаско. Так низько 'Динамо' не падало з 1950 року, коли фаворитом його ще ніхто не вважав. Повернувшись великий тренер побачив демотивовану команду, яку потрібно було збирати заново. Дивлячись у майбутнє, він поставив хрест на половині штату та почав підбирати нових кандидатів. Цього сезону гравцями основного складу стали Василь Рац, Олександр Заваров та Олег Кузнєцов - але все одно, кардинально ситуацію змінити Лобановський явно не встигав. Від призового 3-го місця кияни відстали серйозно – на 8 очок, ця відносна прірва пояснювалася двома провалами в середині першого кола (6 матчів без перемог) та на фініші (5). А найбільше справжнього київського вболівальника засмучувало те, що 'Динамо' під час сезону зазнало двох поразок від найненависнішого суперника - 'Спартака', причому вдома програло 0:3.

1987 - 6-е місце

Само по собi, 6-е місце навряд чи можна вважати таким вже провалом. Але на тлі двох попередніх сезонів, які для Динамо ставали чемпіонськими, виглядало це як серйозна невдача. Було схоже, що у гравців просто скінчилися сили після тих надзусиль, які вони прикладали протягом попередніх двох років. І хоча сам Лобановський сезон невдалим зовсім не вважав, звертаючи увагу громадськості на виграні Кубок СРСР та Кубок сезону, уболівальників його пояснення влаштовували мало. Звиклi до постійних перемог, вони сумно спостерігали, як команда регулярно втрачає очки в матчах з аутсайдерами. Особливо фатальним виявився вiдрiзок у вересні-жовтні, коли протягом 6 турів 'Динамо' не могло перемогти (3 нічиї та 3 поразки). Протягом другого кола кияни поступово скочувалися все нижче: з 2-го місця спочатку на 3-тє, потім на 4-е (де провели 5 турів), але у підсумку за два матчі до фінішу опинилися на 7-му. І лише дві домашні перемоги над грузинами ('Динамо' та 'Гурією') змогли хоч якось скрасити фініш. 'Динамо' закінчило чемпіонат шостим, але до єврокубків наступного сезону не потрапило.