Головний тренер «Шахтаря» Ігор Йовічевич відповів на запитання журналістів після матчу з «Вересом» (2:1).

– Коли «Шахтар» восени грав у єврокубках, то очікувалося, що команді буде важко в чемпіонаті України, але виявилося, що більш складні поєдинки – навесні. Чому така ситуація, на ваш погляд?
– Чемпіонат – це марафон, а Ліга чемпіонів – це спринт. Великий адреналін, дуже велика відповідальність. Там ти представляєш країну в цілому, тут представляєш клуб та своїх уболівальників. Там можеш десь компенсувати брак досвіду за рахунок адреналіну та надзвичайного ентузіазму, коли футболісти грають у такому турнірі, де ніколи не виступали. І результатом цього став цьогорічний виступ у Лізі чемпіонів, де ми привернули увагу всієї Європи, це факт. Але чемпіонство, як я казав, це марафон, де окрім техніки й тактики, що ми, безсумнівно, маємо, присутній і психологічний фактор. Ви знаєте, що це перший рік нашого нового проєкту, де грають багато молодих виконавців, і вони вперше отримують цей стрес, який ми зараз маємо. Вони – за три матчі до чемпіонства першого ж року, коли до цього майже ніхто з них не грав на вищому рівні. І те, як вони себе проявляють, ростуть як команда та індивіди, заслуговує на повагу та великий респект. У цьому і є відповідь на ваше запитання, особливо зараз, коли ціна помилки дуже велика. Проте в кожному матчі ми заслуговуємо на набагато більший рахунок, ніж маємо в результаті. Мандраж під кінець не дозволяє нам мати ту реалізацію, яку ми хочемо бачити. І насправді, є така ситуація, де кожна «пуля» може залетіти. Але замість цього ми мали б вести вже до перерви 3:0, і тоді не було б такої розмови і такого відчуття. Це психологічна нестабільність молодої команди, але є певні футболісти, які дають нам баланс – Степаненко, Матвієнко, Ракіцький. Вони є дуже важливими: можуть направити тактично, технічно, словами. Це дуже важливо для нас. Тож три очки не пахнуть. Ми сприймаємо ці три матчі, що залишилися, як фінали. А фінали не грають – фінали виграють. І в кожному фіналі є період, де ти мусиш терпіти. Немає жодного фіналу, де б ми побачили, що один суперник виграв дуже легко. А мусиш терпіти й витримати. Тому вітаю команду з трьома очками, готуємося до «Зорі».

– Що з Траоре і чи зіграє він цього сезону?
– Ні, він не гратиме три місяці. І під дуже великим знаком питання Мар’ян Швед, так само і Юхим Конопля. Це вкрай важливі футболісти, які у той період, коли ми були на піку форми, грали. Плюс Міша Мудрик, про якого ніхто не говорить, ніби його не було ніколи в команді, так? Плюс Петряк, який ще травмувався. Але замість того, щоб падати, ми перемагали й перемагаємо, ми – одне ціле, б’ємося один за одного, створюємо моменти, навіть набагато більше забиваємо, ніж до зимової перерви. У цілому ми – команда, що найбільше забиває та найменше пропускає. І було б логічніше, щоб такі матчі ми вигравали з більшим рахунком, але бувають такі фінали, про які я сказав.

– А в Траоре стара травма чи нове ушкодження?
– Нове ушкодження. Тендиніт квадрицепса. Гадаю, до початку зборів він буде готовий. Це важливий футболіст для нас, для нашого футболу. Особливо на чужій половині поля, де він грає корпусом дуже добре, дає «кисень» нашим вісімкам, вінгерам. Тобто дуже кваліфікований футболіст, що й говорити.

– Як відомо, марафон краще бігають старші, досвідчені атлети, а спринти – молодші. У цій чемпіонській гонці як ви можете підтримати гравців як відомий футболіст та тренер у нашій країні?
– Дякую за ці приємні слова, респект вам та всій Україні. Насправді, шукаємо слова, разом проходимо цей мандраж, десь даємо впевненість, що ми маємо. Бо іноді, коли подивишся в минуле, на те, що ми зробили за останні 10 місяців, то це шлях, який дійсно нам дає впевненість. Що ми зробили для України, для «Шахтаря» – перегорнули ту сторінку історії, де було багато легіонерів, і тепер нова сторінка, де є молоді гравці. І цей тягар вони беруть на себе: це їхній чемпіонат – вони вперше б’ються за чемпіонство власними силами. І це – повний респект! Звичайно, що в процесі десь існує мандраж, десь у певний період матчу зашкалюють емоції, – і тут рівновага емоцій дуже важлива. Ми зараз проходимо це і шукаємо відповіді на той стрес, що відчуваємо.

– Сьогодні була одна «куля» у ваші ворота. Чи гарний був гол суперника?
– Дуже гарний гол, але ми розберемося, кого не було на тому місці, звідки не мав пробивати гравець, який пробив. Розберемося і з цим питанням, бо суперник вільно пробив, а там мав стояти наш футболіст. Тож це той тактичний момент, який я повинен вирішити.

– Як ви можете прокоментувати тему повернення Марлона з «Монци», про що пишуть у ЗМІ?
– Уперше чую таку інформацію. Не читав нічого, бо дійсно був дуже сфокусований на «Вересі», а тепер – на «Зорі», на «Дніпрі-1». Зараз ми маємо такий шанс довести до кінця все те, над чим весь рік пахали як коні, і хочу через ці зусилля на 120% заслужити титул, бо ми це заслужили. Щоб побачити, як виглядатиме команда через 15 днів, коли ми закінчимо сезон. Я хочу, щоб ми це заслужили. А про Марлона я дійсно не знаю. Це запитання до Дарійо Срни.

– Як ви можете оцінити повернення Криськіва на поле?
– Будь-який кваліфікований футболіст нам допомагає. У ці три тури є картки, ви бачите, є багато травм. Ми майже три місяці вже маємо проблеми з травмами вінгерів, а далі будуть ще такі відповідальні матчі. Тому це респект команді за те, як вони «по-хамелеонськи» адаптуються до кожного матчу. Як ми шукаємо такі механізми, що вони стають ще ефективніше, ніж протягом усього чемпіонату. Це повага така велика, що я пишаюся ними! Я помиратиму з ними до кінця, але переможемо. Дякую.