Канарки, грифони, островітяни: хто на Серію А

Роки йдуть, але не змінюється одне: щоліта італійську Серію А поповнюють три найкращі клуби Серії В. Цього разу, це будуть 'Фрозіноне', 'Дженоа' та 'Кальярі'. Terrikon.com розповідає про кожного з них...

'Канарки'

Перше місце у Серії В впевнено взяв 'Фрозіноне' - вперше у своїй історії. Таким чином, скромна команда із центральної Італії повернулася до Серії А, де виступить утретє. Попередні спроби були невдалими – і у 2015, і у 2018 команді вдавалося затриматися на найвищому рівні лише на сезон. Третя спроба, за ідеєю, має стати успішнішою - 'Фрозіноне' виглядає зрілішим, а 'мале чемпіонство' у Серії У кожному додає трохи самоповаги.

Тим більше, що очолює команду людина, яка добре знає смак Серії А - Еусебіо Ді Франческо. Щоправда, 'золотий' сезон забезпечив інший фахівець - Фабіо Гроссо, чемпіон mupa 2006. Але, зробивши свою справу, він залишив посаду - як пишуть через розбіжності з керівництвом клубу (які можуть бути, цікаво, розбіжності в дні таких успіхів?). ). На його місце взяли Ді Франческо, уклавши контракт на рік з опцією продовження, якщо він зможе вберегти команду від вилету. Створили, загалом, людині стимул для роботи.

Сезон для 'Фрозіноне' вийшов справді видатним. Ну, тобто як? Не відразу. Перші 9 турів команда готувалася до стрибка, а потім як посіла перше місце, так і не поступалася його аж до фінішу. Підвищення у класі вона забезпечила за три тури до закінчення турніру. Були продемонстровані абсолютно найкращі показники в атаці та обороні (результативність, щоправда, при цьому дуже скромна – 1.66 гола за матч). У складі 'Фрозіноне' - найкращий воротар Серії В Стефано Тураті (20 'сухих' матчів у 38 турах). Видатних бомбардирів немає, але вся гра команда будувалася на колективізмі та максимальній самовіддачі. Втім, так вона жила за Гроссо. Як 'канарки' виглядатимуть з Ді Франческо на чолі, передбачити важко.

'Грифони'

З 'Дженоа' виходить цікава історія. Цей клуб повертається до Серії А на тлі вилета звідти 'Сампдорії' - другої генуезької команди. Їхнє протистояння легендарно і епічно, перевершує всякі розумні межі, невдача однієї негайно стає щастям для іншої. Ну і ось, уявіть, яке захоплення зараз огортає табір 'Дженоа', успіх якого накладається на падіння земляків. Тим більше, що останні десятиліття справи 'Сампдорії' незмінно йшли краще.

Турнірна доля 'грифонів' цього сезону була майже так само стабільна, як і у 'Фрозіноне', лише сходинкою нижче. Із самого початку команда крутилася десь біля другого місця. Ненадовго зайняла його у 10-му турі. Потім трохи відступила, у 22 турі піднялася на цю прохідну позицію - і залишилася на ній до фінішу. Перевага над третьою командою - 'Барі' - зрештою склала цілком благополучні 8 очок. Ось так, без зайвої суєти та нервів, 'Дженоа' повернувся до Серії А лише після річної відсутності.

Можна згадати, що чемпіоном Італії цей клуб ставав 9 разів. А можна й не згадувати, бо востаннє це сталося... 99 років тому – у сезоні 1923/24. Жодних подібних амбітних цілей нинішній 'Дженоа', звісно, ​​перед собою не ставить. Успіх у Серії В був забезпечений головним тренером Альберто Джилардіно – ще одним чемпіоном mupa 2006, таким же амбітним та гарячим, як Фабіо Гроссо. Свого часу Джилардіно-гравець мав роман з 'грифонами' - він прийшов сюди взимку 2012, але провів тут лише півроку, до складу вписався слабо, забив 4 голи і вирушив в оренду. Нині про це намагаються не згадувати. Зараз Джилу в Генуї обожнюють і бачать у ньому нового месiю. Диво він навряд чи створить, але конкурентоспроможну команду створив - з нею буде не соромно в елітному дивізіоні.

'Островітяни'

Третьому клубу, що піднявся - 'Кальярі' - довелося пройти серію плей-офф. Там у нього були три суперники. Спочатку – перемога над 'Венецією' 2:1 в одноматчевому раунді. Наступний опонент - 'Парма' - 3:2 та 0:0. І далі - фінал із 'Барі'. У себе вдома 'островітяни' вели, але змарнували перемогу на останніх хвилинах - 1:1. Здавалося, віддали ініціативу 'Барі'. Але в гостях вийшло краще. Хоча й насилу. 0:0 до кінця компенсованого часу, і тільки в останній атаці - гол Леонардо Паволетті і повернення до Серії А. Також через рік після розставання з нею.

Тут на чолі проекту теж стоїть відома особа – але не за минулі заслуги гравця, а саме як тренер. Це Клаудіо Раньєрі, у якого багато всяких тренерських заслуг, але головна, напевно, чемпіонство 'Лестера' в АПЛ. Це людина, яка може 'витягувати за вуха' не найбільші фінансові проекти. Хоча може й не витягти. Наприклад, після 'Лестера' він відпрацював у 'Нантi', 'Фулхемі', 'Ромі', 'Сампдорії' і 'Уотфорді' - і ніде не досяг успіхів, ніде, як правило, не затримуючись довше, ніж на сезон.

На відміну від попередніх двох команд, 'Кальярі' має яскраво виражену зірку в атаці. Це форвард Джанлука Лападула, парадоксальний італієць із перуанським громадянством та 28 матчами за збірну Перу. Він добре відомий в Італії, йому вже 33 роки, він виступав за 'Парму', 'Мілан' та 'Дженоа'. У 2016 став найкращим бомбардиром Серії В. Минулого сезону повторив цей подвиг. На його рахунку - 25 голів, рівно половина всіх, забитих 'Кальярі'. Відзначився він і у першому матчі фіналу плей-офф. Загалом можна сказати, що гра команди 'заточена' на нього. Раньєрі відомий як великий прагматик, що вміє використовувати той матеріал, який у нього під рукою. Маючи такого 'страйкера', як Лападула, він залучає цю зброю за повною програмою. Напевно робитиме це і в Серії А.