Третій буде? або Україна проти України у єврокубках
Якщо все складеться так, як ми хочемо, в останньому раунді кваліфікації Ліги Європи зустрінуться дві українські команди - 'Зоря' та 'Дніпро-1'. І в цьому випадку ми отримаємо третій прецедент безпосереднього стику двох представників нашої країни в єврокубках. Terrikon.com згадує два попередні, що трапилися буквально один за одним...
Березень 2009. 'Динамо' - 'Металіст' (1:0, 2:3)
Це була стадія 1/8 фіналу останнього в історії розіграшу Кубка УЄФА, такого пам'ятного для нас. У першому раунді плей-офф кияни та харків'яни здолали зовсім не слабких суперників - 'Валенсію' та 'Сампдорію' відповідно. Причому 'Металісту' вдалося це зробити переконливо, за двох перемог 1:0 і 2:0. 'Динамо' довелося помучитися з іспанськими опонентами - пройти вдалося лише за рахунок гостьового гола за двох нічиїх 1:1 та 2:2.
'Металіст' тоді тільки починав своє сходження до української вершини, але вже був зухвалий, амбітний, зубастий, уже мав таких яскравих легіонерів, як Едмар, Жажа Коельо, Папа Гуйє, Марко Девіч. Кияни зібрали один із найсильніших складів у своїй українській історії з двома друзями-зірками Артемом Мілевським та Олександром Алієвим - і традиційно воліли 'не помічати' харків'ян. Але цього разу помітити довелося.
Перший, київський матч було виграно господарями 1:0. Гострих моментів вистачало в обох, щасливішими та наполегливішими виявилися все-таки кияни – м'яч залетів у ворота суперника після подачі кутового від голови Огнена Вукоєвича, який сам, схоже, не зрозумів, що трапилося.
А 19 березня у Харкові суперники видали справжню виставу, тлом якої стали вируючі трибуни – незважаючи на дощ, стадіон був переповнений та підтримував своїх улюбленців так, як і в Бразилії не всі вміють. Безумовно, це додало сили гравцям 'Металіста'. Валентин Слюсар, динамівський вихованець, засмутив свою рідну команду у першому таймі, а невдовзі після перерви Жажа подвоїв рахунок. Грати на газоні, що перетворилося на болото, ставало дедалі важче, але кияни знайшли сили для відповіді – точний удар Горана Саблича робив їх переможцями двоматчевої дуелі (тоді ще діяло 'правило виїзного гола', пам'ятаєте його?). Усе? Як би не так! Уже за хвилину Слюсар оформив дубль, знову піднявши на ноги харківські трибуни. Залишалося грати 20 хвилин.
Але все ж таки долі не була угодна перемога 'Металіста' того вечора. На 79-й хвилині їхній захисник Андрій Березовчук, намагаючись знешкодити простріл із флангу, зрізав м'яч у свої ворота. Це була остання крапка у протистоянні, де програвшим не хотілося бачити нікого.
Квітень - травень 2009. 'Шахтар' - 'Динамо' (1:1, 2:1)
Унікальне українське дербі склалося після того, як 'Шахтар' у чвертьфіналі впевнено переграв 'Марсель', а 'Динамо' - ПСЖ, ще не обтяжений катарськими мільярдами. І ось два національні гранди зійшлися там, де ще ніколи не бували. Жоден український клуб раніше не досягав півфіналу Кубка УЄФА. А тут – одразу два, з гарантією виходу одного у фінал.
Скоріш за все, своє щастя кияни проспали ще у першому домашньому матчі. Забивши гол у першому таймі (після удару Олександра Алієва м'яч від ноги Дмитра Чигринського влетів у ворота), маючи невелику перевагу, 'Динамо' не виглядало достатньо зібраним, що фатально позначилося на 67-й хвилині. Випущений на заміну Вілліан увірвався до штрафного праворуч, побачив паралельний рейд центром Фернандіньо - і виклав м'яч у тому напрямку. Підставлена нога Ферни створила гол – м'яч повільно закотився у сітку.
Преса після матчу дорікала динамівцям за те, що вони не підтримали порив Артема Мілевського - найкращого в цьому матчі в їхньому складі, який намагався, штовхався, робив ривки. Так чи інакше, але Динамо не змогло виграти в рідних стінах і вирушало до Донецька, де їм готували гарячу зустріч місцеві вболівальники. 'Ласкаво просимо в пекло!' - могло бути написано в день 7 травня 2009 року на стадіоні 'Оліпмпійський', заповненому на всі свої 36 тисяч. Трибуни ревли, як божевільні, вимагаючи від своєї команди спопелити найненависнішого суперника в історії.
На киян обрушилася лавина негативної енергетики, з якою вони, загалом, впоралися, хоча в першому таймі і не встежили в одному з моментів за юрким Жадсоном - маленький бразилець виринув з нізвідки і від центру штрафного майданчика послав м'яч під поперечину динамівських воріт. Але на 47-й хвилині Ісмаель Бангура провів гол у відповідь, відновивши статус-кво. Пішла гра нервів, що тривала до передостанньої хвилини. Аж до того моменту, коли майстерність двох бразильців вирішила все. Вілліан видав геніальну 'діагональ' (знову на його рахунку ключовий асист!), а Ілсіньо, прийнявши м'яч, у штрафному майданчику розібрався з двома опонентами і поклав м'яч у дальній кут. Відповісти Києву було вже нічим...
Станіслав Богуш, який пропустив той гол, сказав після матчу: 'Це жорстоко, що команди з однієї країни повинні змагатися один з одним'. Для обох клубів матч йшов за особливою ціною – можливо, найвищою в їхній історії. Після фінального свистка божевільні від щастя 'гірники' носилися по полю, не розуміючи, як їм висловити емоції, що їх переповнювали. Кращий вихід знайшов Жадсон - підбігши до однієї з камер, він прокричав у неї легендарну фразу: 'Де 'Динамо', де?' Це була геніальна крапка другого українського протистояння у єврокубках.
Чи буде третє наприкінці цього серпня? Сподіваємось на це!
