'Шахтар' Патріка ван Леувена пройшов першу серйозну перевірку боєм (все ж таки, при всій повазі до УПЛ, тут перевірки не ті). В результаті виразно проявилися недоліки, про які на українському рівні теж можна було здогадуватися, але все списувалося на те, що 'ще не час'. Terrikon.com виділяє чотири ключові проблеми...

Недостатня фізична підготовка

Порівняно з попередніми сезонами, 'Шахтар' функціонально підготовлений, може, й не гірше, але для системи Патріка ван Леувена цього недостатньо. Швидкий вихід із оборони в атаку, активний футбол із безліччю переміщенням потребує зовсім інших кондицій. Саме тому майже у всіх іграх чемпіонату України 'Шахтар' 'сідав' у другому таймі, віддаючи ініціативу навіть аутсайдерам. Просто не вистачає сили. Виснажливі тренування ван Леувена - щось таке, із чим футболістам ще не доводилося стикатися. Це викликає роздратування та неприйняття, звідси – не найздоровіша обстановка в колективі.

У матчі з 'Порту' за моделлю ван Леувена була побудована лише одна атака - та, яка закінчилася взяттям воріт. Там усе зробили, як треба - при зриві атаки португальців і м'яч із задньої лінії в півзахист переправили, і одразу п'ятеро гравців рвонули вперед, побачивши вільні зони (серед них незбагненним чином у перших рядах виявився Тарас Степаненко), і Зубков розвинув крейсерську швидкість, і Коноплz на фланзі його підтримав ще більш швидкісним ривком - ну, а в центрі штрафного виявилося одразу двоє 'гірників', і Келсі все зробив правильно. Ось такий футбол хоче збудувати новий тренер.

Катастрофічна оборона

З початку сезону з різних причин 'Шахтар' не зіграв жодного матчу поспіль з однаковим поєднанням центральних захисників. У такій ситуації сподіватися на гарну гру в цій зоні не було жодних підстав. Нічого подібного й не сталося. Поєднання Ярослава Ракицького та Става Лемкіна і на папері виглядало курйозно, але в реальному житті все виявилося ще гіршим. Абсолютно не зіграні і не розуміюxb один одного, без налагодженого підстрахування, вони перетворили центральну зону на прохідний двір. І дякуємо 'Порту', що забили всього три, що майже весь другий тайм провели в економ-режимі, намагаючись не витрачати сили.

Судячи з роботи з 'Зорею', оборона не є пріоритетом для Патріка ван Леувена - але не настільки ж. Не звинувачуватимемо його у всіх бідах - зрештою, нормально оперувати складом йому не давали травми та дискваліфікації. Але, як кажуть, у всіх своїх проблеми, а вболівальникам хочеться бачити кінцевий результат. Поки що обороні 'Шахтаря' порадувати своїх шанувальників нічим. І важко навіть сказати, з кого може бути сформована конкурентоспроможна пару центрбеків, якщо перебрати тих гравців цього амплуа, яких має команда.

Хаотичний склад

І все ж таки - ще раз про проблеми з комплектацією. Можна тільки здогадуватися, як виглядав 'Шахтар', май ван Леувен можливість награвати 'тверду основу'. Але від початку на команду посипалися травми (що, до речі, фахівці схильні списувати на побічні наслідки ускладнених тренувань, незвичних для гравців). Крім того, через вилучення пропускали матчі Геогрій Гочолейшвілі, Дмитро Чигринський та Артем Бондаренко.

Ситуація з останнім взагалі разюча. У першому ж матчі сезону він одержав жовту картку. У другому, з 'Вересом' – червону. Відбув матчеву дискваліфікацію, повернувся - і одразу зклопотав ще одне видалення, причому пряме і явне, за те, що прогулявся шпильками бутс по нозі противника з 'Кривбасу'. За що його нагородили одразу триматчевим баном. Адже Бондаренко у нинішньому складі 'Шахтаря' - фігура винятково важлива, його відсутність ламає все, а відсутність тривала вибиває команду з колії, позбавляє напрацьованих довгими місяцями навичок.

Слабка дисципліна

Випадок з Бондаренком, можливо, навіть ще важливіший в іншому сенсі. До нинішнього сезону він взагалі не мав жодної червоної картки – за всю кар'єру (нехай і не таку ще тривалу). Минулий сезон, в якому він уже був гравцем 'основи', теж не представив його як особливо грубого гравця - у 28 матчах він отримав лише 4 'гірчичники'. Зараз на місці Бондаренка начебто виникла інша людина.

Його недисциплінованість буде не така дивовижна, якщо дивитися на неї крізь призму стосунків цілком у команді. У матчі з 'Порту' в якийсь момент Ярослав Ракицький плюнув на свої прямі обов'язки в центрі оборони (які, як ми пам'ятаємо, виконував не дуже) і раптом пішов грати плеймейкера. Причому робив це мало не демонстративно, начебто даючи тренеру зрозуміти, що його установки – неправильні. А дивовижна апатичність Георгія Судакова? Команда перебуває у нездоровому, розвинченому стані, яке викликане, схоже, неконтактом із ван Леувеном, невдоволенням його методиками (про що говорять майже відкрито). І доки гравці не заспокояться, добра від цієї ситуації чекати нема чого.

А заспокоїтися потрібно. Ван Леувена у відставку так швидко не відправлять - не той у 'Шахтарі' стиль. Отже, футболістам із ним працюватимуть і далі. І виконувати його вимоги. Рано чи пізно це дасть свої плоди. Просто прикро, що на це піде ще кілька тижнів, а на той момент ситуацію в групі Ліги чемпіонів може бути пізно виправляти...