Суперліга 2.0: чим закінчиться друга спроба запустити новий турнір

Четвер, 21 грудня 2023 року може увійти в історію футболу. Точніше – увійде обов'язково, але поки що незрозуміло, під яким знаком. Чи як день, що звільнив футбол від монополії. Чи як дата остаточного краху проєкта, в якому не нічого, крім величезних грошей. На даний момент обидва варіанти можливі, і Terrikon.com аналізує їх...

Головне, що трапилося - Суперліга з ганебної вигадки перетворилася на пристойну ідею, яку тепер уже ніхто не дорікне аморальнiстю. Так, УЄФА відразу кинула їй купу 'пред'яв', але гра йде вже зовсім на іншому полі. Навпаки, що стосується моралі, тепер УЄФА доводиться доводити свою правоту. І ось він уже спішно випускає заяву (явно підготовлену заздалегідь, напередодні прогнозованого рішення суду), в якій доводить, що жодним монополістом не є, а навпаки, обстоює правильні цінності. Зовсім інші інтонації, зовсім інший дискурс.

Щоправда, було б сильним перебільшенням сказати, що УЄФА опинився у позиції обороняючийся сторони. Так, доводиться виправдовуватися - але це не береться до уваги за тієї величезної підтримки, яку йому миттєво надали національні федерації та більшість топ-клубів. Переважна більшість. Причому підтримка виявилася настільки стрімкою, що мимоволі виникає враження: федерації та клуби теж заздалегідь готувалися вимовити те, що сказали.

Але майже одноголосне засудження саме по собі нічого не варте. Воно дуже швидко може змінитися на абсолютно протилежний 'одобрямс', якщо нова Суперліга викладе козирі, що не вбиваються. Які – ми можемо лише здогадуватися. Напевно, у них буде багато нулів. А перебігти з одного боку на інший стане тим простіше, що тепер це не може бути покарано санкціями УЄФА – суд чітко обмовив це. Тобто Суперліга стає абсолютно невразливою для УЄФА. І все питання лише в тому, яку приманку зможе показати Суперліга – і яким клеєм зможе приклеїти до себе топ-клуби УЄФА.

У їхніх лавах, між тим, абсолютної єдності вже немає. Симпатію до Суперліги висловили президенти Наполі – Ауреліо де Лаурентіс та Лаціо – Клаудіо Лотіто. Передбачається, що до них приєднається Ювентус, який поки не зробив жодної офіційної заяви (як зазначає італійська преса - чекає розвитку подій, щоб зрозуміти, як ділитиметься прибуток від турніру). Як приватна особа висловився Юрген Клопп ('Я на 100 відсотків згоден з рішенням суду. УЄФА та інші футбольні асоціації не можуть робити все, що їм заманеться... Наприклад, робити більше матчів, не враховуючи думки тренерів та гравців. Мені подобається, що УЄФА та інших трохи вразило').

Короче, супротивники УЄФА – це не міф. Вони знайшлися одразу і обов'язково знайдуться ще. А зрештою, головним питанням, як завжди, стане грошове.

Провал проєкту першої Суперліги фінансував американський банк JP Morgan. Він на старті вкладав у проєкт 3 з гаком мільярда доларів. Це не так уже й радикально перевищує загальну суму призових Ліги чемпіонів (близько 2.5 мільярдів), але в перерахунку на один окремо взятий клуб виходило вже майже вдвічі більше. Плюс, окрім JP Morgan, у проєкт увійшли б інші інвестори. Плюс реклама. У результаті, теоретично формувався пул, з яким УЄФА конкурувати було б важко.

Що тепер, поки що неясно. Компанія A22 Sports Management - організатор Суперліги - швидко оголосила формат турніру, але поки нічого не сказала про його фінансування (крім того, що трансляції будуть безкоштовними, тому що очікуються гpaндіозні доходи від реклами). У цьому відмінність нинішньої ситуації від Суперліги 1.0 – тоді суми називалися відкрито та одразу. Чи це означає, що питання ще не вирішене? Чи, може, навчені гірким досвідом, люди з A22 Sports Management вирішили не дражнити громадськість великими цифрами?

Але, найімовірніше, є питання з інвесторами - тому що незрозумілий склад Суперліги. Одна справа - вкладатися в проект із 16 найкращими клубами свiту, і зовсім інша - у щось незрозумiле, де поки що, крім Реала та Барселони, нікого немає. Напевно, порядок цифр залежатиме від того, хто приєднається до іспанських гpaндів.

Виходить замкнене коло: навіть ті, хто готовий відколотися від УЄФА (типу Ювентуса) чекають, коли їм назвуть ціну такого кроку - а ті, хто можуть дати гроші, чекають, коли їм назвуть склад. Щоб знайти вихід з цього логічного глухого кута, людям з A22 Sports Management доведеться добре поворушити мізками. Саме тут – ключ до успіху проєкту Суперліги 2.0.

Генеральний директор Суперліги Бернд Райхарт спробував підхльоснути клуби такими словами: 'Світ футболу звик до жорсткої 70-річної монополії. Доведеться міняти чіп. Комусь це коштуватиме дорожче, комусь менше. Клуби повинні розуміти, які великі можливості вони мають. Я бачив коментарі команд, у яких згадувалась Суперліга минулого, а не нинішня. Нині це відкрите та меритократичне змагання. У Суперліги не буде жодних привілеїв для жодного клубу. Жоден саудівський клуб не зможе увійти до її складу. Це європейський і лише європейський проєкт. Нас не хотіли слухати, то працює монополія. Тепер ситуація змінилася'.

Тут головна думка: клуби продовжують підтримувати УЄФА лише зі страху. Колись їх погрожували викинути з єврокубків за співпрацю з Суперлігою – тоді вони злякалися, і страх цей досі не пройшов. Але зараз загрози УЄФА нічого не варті, настав час 'перепрошуватися', ставати сміливішими та починати жити по-новому.

Логічний хід. Чи спрацює?