«Я навіть не уявляв, як можна грати в футбол з однією ногою…»

Цитата, якої не повинно було бути.

23-річний Владислав Москаленко з 12 бригади спеціального призначення Азов НГУ нині є одним з гравців Шахтаря для військових з ампутованими кінцівками. За кілька днів до повномасштабного вторгнення він отримав найщасливішу звістку у своєму житті - він стане батьком. Дочекався народження доньки Мілани і добровольцем пішов захищати нашу країну. На бойовому завданні у Кремінній отримав поранення, яке розділило його життя на до та після.

«Поранення отримав в Кременній. Це була міна. Її скинули з дрону і вона потрапила прямо в наш окоп. Міна вибухнула буквально в метрі-півтора від мене. Ногу повністю переламало. На жаль, її не вдалось врятувати. Нині саме головне не накручувати себе і багато не думати про поранення, так точно буде легше.»

В минулому Владислав на аматорському рівні грав у футбол і вболівав за черкаський Дніпро. Та якщо раніше футбол для нього був лише дозвіллям у вільний час, нині ж це хороша можливість для реабілітації. Відзначає, що не лише фізичної, а й моральної та психологічної передусім.

«Потрапив у команду Шахтаря досить неочікувано. Тренери клубу зв’язались із патронатною службою і запропонували мені спробувати. Довго не думав і вирішив перевірити свої сили. Я навіть не представляв, як це можна грати у футбол з однією ногою... Милицями ж не можна, тільки ногою (усміхається). Тепер вже є розуміння, із нетерпінням чекаємо на кожне тренування. Шахтар приділяє нам максимальну увагу, тренер дуже залучений у процес, постійно вигадує нові цікаві вправи. Вже з першого тренування ми грали у футбол, а не просто ходили з м’ячем. Звісно, важко, але все дуже подобається і мотивує.»

Максимальний позитив - ось що відчуваєш спілкуючись із військовими футбольної команди Шахтаря, які вчяться заново жити. Грати у футбол без ноги, а в повсякденному житті наново вчитись ходити. Владислав робить це одночасно, вже 3,5 тижні він опановує протез і чекає на піші прогулянки з донькою Міланою.

Це без сумнівів особливий склад Шахтаря. Ними варто пишатись. Вони ще не вийшли на свій перший матч, а вже заслуговують на оплески та шану. Соціальна ініціатива Шахтаря має бути підтримана в українському футболі, щоб кожен військовий з ампутаціями знайшов собі місце в команді та на футбольному полі. В цьому абсолютно певен капітан гірників Тарас Степаненко, який нині відновлюється від ушкодження в Києві і завітав на тренування військових.

«Дуже важко, коли війна забирає хлопців, і забирає їхнє здоров’я. Я, як спортсмен, знаю, що коли ти травмований і не можеш на полі робити свою справу, це дуже важко психологічно, ментально і фізично. Тому такі соціальні ініціативи ми повинні підтримувати і допомагати хлопцям. А футбол дарує емоційну зарядженість, впевненість в собі і дає можливість спілкуватись і займатись спортом. Інші українські клуби, якщо у них є така можливість, повинні долучатись до цієї програми. Люди, які повертаються з війни мають психологічні травми і ми повинні їм допомагати, а спорт, я вважаю, велика гавань, яка допомагає людям відновлюватись, знайомитись з іншими людьми, не закриватись, а бути соціально активними і просто насолоджуватись життям навіть в такий важкий час.»