Від Замори до Лінекера: історія іспансько-англійського протистояння

Завтра у вирішальному поєдинку Євро-2024 зійдуться збірні Іспанії та Англії. Суперники, у яких за плечима – давня, 95-річна історія відносин, де було багато всього цікавого та яскравого. Terrikon.com згадує епізоди цього вже майже вікового протистояння...

Починалося все 1929 року, на Естадіо Метрополітано де Мадрид - ще новій арені, побудованій для Атлетіко. Англійці, тоді ще – у повноважному ореолі родоначальників футболу, приїхали фаворитами та відповідно почали – Джо Картер із Вест Бромвіча своїм дублем вже до 20-ї хвилини встановив комфортну перевагу своєї команди. Але іспанці не знітилися, ще до перерви зрівняли рахунок, а зрештою - виграли 4:3, на повне захоплення своєї публіки. Зазначимо, що ворота тієї версії 'фурії роху' (яка, втім, такого прізвиська ще не мала) захищав легендарний Рікардо Замора. І вберіг свою команду щонайменше ще від трьох голів.

Такий ляпас англійці перенесли легко і через два роки відповіли за нього сповна - 7:1 на Хайбері, домашній арені Арсеналу, який панував тоді. Надалі, однак, іспанці перемагали частіше - у 27 зустрічах цих суперників на їхньому рахунку 13 перемог, в Англії - 10, і лише 4 рази фіксувалася нічия.

Виграла Іспанія й перший офіційний матч. Це сталося на чемпіонаті свiту 1950 року, який Англія взагалі провалила. Вперше з'явившись на світових першостях, вона епічно програла любителям зі США, а потім - ще й іспанцям, щоправда, лише 0:1, але саме ця поразка викинула її з турніру. Гол, який убив Англію, забив легендарний баск Тельмо Сарра.

Але взагалі-то, більшість зустрічей між цими суперниками - товариські. Офіційних поки що – всього 8. Дві з них – такі собі, Ліга націй УЄФА 1918/19, де команди по разу програли, причому і та, й інша – у домашніх умовах. А так, найсерйознішим випадком їхніх стосунків поки що був чвертьфінал Євро-1996 на Уемблі. Голів 75 тисяч глядачів так і не дочекалися, все вирішила серія пенальті – одна з небагатьох, яка принесла успіх Англії. Тільки послухайте, хто в них забивав у тій серії: Алан Ширер, Девід Платт, Стюарт Пірс, Пол Гаскойн. Просто музика! І лише подивіться, хто промазав у іспанців – бездоганні Фернандо Йерро та Мігель Надаль. І так трапляється...

Ще двічі Іспанія та Англія зустрічалися на великих турнірах. На груповій стадії Євро-1980 обидві команди далі не змогли пройти, але особиста зустріч залишилася за англійцями - 2:1 (у них відзначилися Тревор Брукінг і Тоні Вудкок, у противника - Дані). За два роки суперники у дуже схожих складах зіткнулися знову. Чемпіонат свiту проходив в Іспанії, команди боролися за вихід до півфіналу з чвертьфінальної групи (такою була схема). Обом потрібна була лише перемога. І обидві так боялися програти, що зрештою не пропустили, але й не забили, поступившись дорогою німцям.

У підсумку, за 95 років протистояння найбільшим результатом залишається та сама перемога Англії, про яку ми згадували на початку - 7:1 на Хайбері в 1931 році. Іспанія більше 3:0 не перемагала. Це теж було давно – у 1960. Товариський матч на Сантьяго Бернабеу проходив у кризові для Англії роки. Іспанія, ведена легендарними Альфредо Ді Стефано і Франсіско Хенто, легко розірвала суперника - хоча самі титани і не відзначилися.

Зосередимося на останніх матчах - починаючи, скажімо, з 2010. Крім згадуваних матчів Ліги націй, Іспанія та Англія ще тричі за цей час грали спаринги. Переваги немає ніхто. У 2011 англійці перемогли 1:0 на Вемблі завдяки голу Френка Лемпарда на самому початку другого тайму. Обидві команди награвали склади на Євро-2012, де Іспанія, як ми пам'ятаємо, стала чемпіоном, а Англія вибула в чвертьфіналі (зрозуміло, по пенальті). У 2015 вдома 'фурія роха' перемогла 2:0 з голами Маріо Гаспара (до речі, хто це такий?) та Санті Касорли. Готувалися до Євро-2016, де обидві благополучно злилися у 1/8 фіналу. Нарешті, 2016-го, вже восени, після Євро зіграли 2:2 знову-таки на Вемблі. Матч був запеклий: Адам Лаллана та Джеймі Варді до 48-ї хвилини встановили солідну перевагу Англії, до такого фіналу все йшло, але на 89-й хвилині Яго Аспас відіграв один м'яч, а на 6-й компенсованій Iско - ще один. Вийшов один із найцікавіших поєдинків між старими знайомими.

Але, можливо, найбільш незабутнім матчем з усіх 27, які зіграли Англія та Іспанія, став товариський 18 лютого 1987 року на Сантьяго Бернабеу. Команди були приблизно одного класу, щойно однаково середньо виступили на чемпіонаті свiту (дійшли до чвертьфіналу), але, як кажуть, був нюанс. У складі 'левів' грав Гаррі Лінекер, який на той час досяг повного розквіту свого таланту. І хоча іспанці мали свого козирного туза - Еміліо Бутрагеньо, який і відкрив рахунок, але того вечора Лінекер виявився значно яскравішим. Та що там - прямо скажемо, того вечора Лінекер виявився феєрично гарний! Він зробив 'покер', самотужки просто знищивши іспанську оборону. Причому всі свої голи вклав у дуже короткий проміжок – з 23-ї по 57-у хвилину. Це шоу в Англії згадували ще довго. Можливо, ще й зараз хтось згадує напередодні фіналу Євро.

Втім, звісно, ​​нинішні збірні двох країн – зовсім інша історія. І перед їхнім 28-м протистоянням - зовсім інші розклади...