Збулася мрія Артема Довбика. Він дуже хотів грати в Ромі - і ось він у Ромі, в елітному клубі елітного чемпіонату, у повній відповідності до планів тренера, з теплим прийомом уболівальників та доброзичливою пресою. Але що насправді чекає на нього тут? Як він інтегрується в команду Даніеле Де Россі, чи зможе бути хоча б приблизно таким самим результативним, як у Жироні? Terrikon.com намагається знайти відповіді на ці непрості питання.

Для початку подивимося, яку Довбик матиме конкуренцію на новому місці. На даний момент Рома має в своєму розпорядженні трьох чистих центрфорвардів: є ще англієць Теммі Абрахам і узбек Ельдор Шомуродов. Останнього навряд чи варто розглядати всерйоз: проявити себе на цьому рівні у нього не вийшло, минулий сезон він провів у Кальярі з оренди, цілком імовірно, щось таке чекає на нього і далі - аж до кінця контракту (закінчується влітку 2026). Абрахам – інша справа.

Коли кажуть, що Довбика взяли, щоби закрити дефіцит фактурного форварда, чомусь забувають, що Абрахам - теж, м'яко кажучи, не карлик. Він на 5 сантиметрів вищий за українця і теж вміє поштовхатися і відтіснити. Вік у нього той самий. Але є нюанси, які працюють проти нього. Абрахам давно не демонструє хорошу результативність. Був у нього сезон 2021/22, коли він забив 17 голів у серії А. Наступного – всього 8, а минулий сезон у нього взагалі пішов нанівець через травму – Теммі пропустив весь чемпіонат, повернувшись лише у квітні. Впевненості в ньому як у бомбардирі Де Россі, схоже, не відчуває жодної. Тож якщо Довбика й беруть для ліквідації дефіциту, то цей дефіцит – не фактурності, а результативності.

Італійська преса сповнена повідомлень про те, що Абрахама хочуть продати цього літа. Сам він хоче перейти в Мілан і тільки в Мілан, з боку россонері є зустрічний рух, розглядаються варіанти різного ступеня складності з орендами та обмінами. Кілька днів тому заговорили про інший план - начебто Борнмут хоче компенсувати Абрахамом втрату Домініка Соланке, продаж якого Тоттенхему вже стала фактом. Якщо щось із цього реалізується, конкуренція для Довбика в Ромі одразу знижується, хоча, звісно, ​​якогось форварда на заміну обов'язково візьмуть. Додамо сюди безмежну (наразі) довіру тренера – і отримаємо максимально сприятливу ситуацію для старту.

Тепер - про перспективи Довбика в римському складі, що склався. Тут для початку скажемо, що, безумовно, він - з тих форвардів, яким потрібні партнери, які добре пасують. Вміння фінтити, хитрувати, створювати собі можливості - не найсильніша його сторона. Довбик - гравець прориву, натиску, вдало знайденого моменту у штрафному майданчику. І в цьому сенсі відразу варто розвіяти стійкий міф, який існує про його успіхи в Жироні.

Вважається, що він цим завдячує двом товаришам за командою: по-перше - покровительству капітана Алейша Гарсії, по-друге - тонкому порозумінню з Віктором Циганковим. Але якщо ми подивимося на статистику минулого сезону, виявиться дивовижна річ. Від Гарсії Довбик не отримав взагалі жодного асиста, від Циганкова – всього 3. А найкращим асистентом для нього був правий захисник Ян Коуту (4 асисти). Крім того, протягом сезону Довбик отримував гольові передачі ще від шістьох партнерів. Тож якщо тут і можна відловити якусь закономірність, то зовсім іншого роду: моменти для свого найкращого бомбардира створювала вся команда завдяки відмінно налагодженим колективним діям. Ось у чому головний секрет ексклюзивної результативності нашого форварда – у тренері Мічелі.

Якщо міркувати таким чином, то Довбик опиняється у потрібний час у потрібному місці. Даніеле Де Россі, у якого пішов сезон на те, щоб довести свою тренерську спроможність, розпочав акуратне створення нової команди, яка буде орієнтована на атакуючий футбол. Він має намір застосовувати схему з одним яскраво вираженим центрфорвадом - або 4-3-2-1, або 4-2-3-1. В обох випадках Довбик отримає надійних підносників снарядів - майже напевно не гірших, ніж у Жироні. За ідеальною схемою, це повинні бути новачок Матіас Суле (праворуч) і Лоренцо Пеллегріні (якого Де Россі прагне переробити на лівого вінгера). Плюс, є Пауло Дібала в ролі 'хибної дев'ятки' або атакуючого півзахисника - при всьому своєму здоровому ігровому егоїзмі він вміє підігравати і в минулому сезоні Серії А зробив 9 гольових передач.

До речі, той самий Суле, хоч він і не особливо відомий широкому загалу, має просто чарівну статистику за ключовими передачами. Виступаючи за Фрозіноне минулого сезону, він став лідером Серії А у цьому компоненті. Тож створювати моменти Довбику в Ромі буде кому.

З інтеграцією до команди у нього теж не повинно бути проблем. Він уже порозумівся з капітаном Лоренцо Пеллегріні, який із захопленням розповів про спільні заняття в тренажерному залі і про те, що Довбик - футболіст технічніший, ніж Лукаку, з яким його порівнюють. На всіх у Puмі справило враження те, як Артем хотів опинитися в таборі 'вовків' і як він відмовився заради цього від півтора мільйона євро бонусів, поступившись їх Жироне.

"Нам потрібен був Довбик: фізично сильний нападник, який добре виявив себе в Ла Лізі. Звичайно, йому доведеться пристосуватися, але він уже дуже добре вписався у колектив", - сказав Де Россі після кількох днів перебування українця у новій команді. Початок, загалом, чудовий з усіх боків. Чекатимемо продовження в тому ж дусі.