Маріно Пушич: Ми могли забивати значно більше голів
Головний тренер Шахтаря Маріно Пушич поділився своїми думками щодо перемоги над Карпатами (5:2) в шостому турі УПЛ на післяматчевій пресконференції.
– Ви задоволені всіма компонентами гри? Перш за все, маю на увазі стандарти, адже гол Карпат прийшов саме звідти, і загалом було помітно, що для Шахтаря стандартні положення були незручними. Чи не вбачаєте, що саме в цьому компоненті команді треба додати?
– Передусім хотів би наголосити, що за того стилю гри та за домашніх заготовок, які ми напрацьовували на тренуваннях, пропускати таким чином неприпустимо. Ми, на жаль, припустилися такої помилки. Це чудовий урок, з якого ми зробимо висновки на майбутнє і будемо, знову ж таки, акцентувати увагу на відпрацюванні таких заготовок. Звичайно, що за такого фантастичного стилю гри, який моя команда продемонструвала на полі, пропускати два голи неприпустимо, але сталося те, що сталося. В усьому іншому ми були надзвичайно хороші. І єдиний момент, яким я залишився незадоволений, це саме моменти гри на наших домашніх заготовках. Усе, що стосується загального перебігу гри, подій на полі, того, як усе відбувалося, то я максимально задоволений своєю командою та результатом. У цей період, коли починається щільний календар і відбуваються напружені матчі двічі на тиждень, головною є впевненість у собі, яка здобувається саме з такими матчами й перемогами. У такі миті я вважаю, що найважливіше – це результат. І зараз нам вдалося його досягнути.
– У заявці на матч був відсутній Микола Матвієнко. Що з ним і чи буде він готовий до матчу Ліги чемпіонів?
– Микола повернувся із розташування збірної, зігравши в обох матчах, з невеличким ушкодженням, ми з ним поспілкувалися і вирішили, що дамо йому час відпочити й відновитися, щоб краще влитися в тренувальний процес. Загалом я упевнений, що він скоро повернеться на поле, гадаю, за два-три дні вже можна буде очікувати його участі в тренуванні.
– Бондаренко також зазнав ушкодження наприкінці матчу. Чи все з ним гаразд?
– У нього немає травми. Так, наприкінці матчу будо невелике зіткнення, але з ним усе в порядку, він просто втомився. У цілому маю сказати, що цей поєдинок ми провели на високому рівні, у тому числі Бондаренко, який видав чудовий перформанс. І як я сказав своїй команді, поділюся цим з вами, що завжди індивідуальні перформанси є наслідком чудової командної роботи. І це саме те, що ми побачили: Бондаренко зумів зробити хет-трик, показав себе на найвищому рівні. Але, як я і наголосив, індивідуальні досягнення завжди приходять внаслідок командної роботи.
– Продовжуючи тему Артема Бондаренка, який чудово зіграв і загалом є основним у Шахтарі: чи не дивує вас, що його не викликають до національної збірної України?
– Перш за все хочу наголосити, що я не є тренером збірної України, тому не можу ухвалювати рішення щодо майбутнього Артема в національній команді. Як тренер я повинен поважати рішення інших наставників. Звісно, я вважаю, що в Бондаренка є цілий набір навичок та чудових якостей, що дозволяють йому грати на найвищому рівні та бути частиною збірної України. Зараз він показав на полі, що є дуже корисним гравцем, який може видавати неймовірні перформанси. Він має додати стабільності своїй грі та продовжувати виступати на такому високому рівні, який ми могли бачити в цьому поєдинку. І я впевнений, що виклик до національної збірної відбудеться найближчим часом, якщо він продовжить працювати таким чином.
– Попереду старт у Лізі чемпіонів, тож як ви оцінюєте готовність команди до Болоньї? Зрозуміло, що зараз була яскрава гра і все було добре, але ж старт чемпіонату був нестабільним для Шахтаря.
– З точки зору стилю гри початок чемпіонату – дуже гарний, але ти не завжди отримуєш те, на що заслуговуєш, і в цьому краса та складність футболу. На мою думку, ми заслуговували перемогти й у матчах, у яких ми програли. І в цьому велика різниця. Коли ми проводимо аналіз, моя робота полягає в тому, щоб робити це без емоцій; для оточуючих це завжди про результат, про емоції. Це нормально, це частина роботи. Я вважаю, що ми заслуговуємо набагато більше, ми багато що продемонстрували, але водночас ми повинні усвідомити, що не завжди отримуєш те, на що заслуговуєш. Тому нам потрібно працювати ще більш наполегливо, більш послідовно та бути більш сфокусованими у певних моментах, ще більше заважати супернику відігратися. Це те, що ми мусимо усвідомити, і ми це робимо. В основному я був задоволений тим, як ми грали. Насправді, якщо не враховувати голи, перший тайм матчу, у якому ми зустрічалися з Олександрією і програли 4:3, був найкращим відтоді, як я в Україні. Це неймовірно, ти ведеш 2:0 – і раптом, з нічого, рахунок 2:2, тому гра ментально змінюється. Ми маємо не давати супернику можливості занадто легко відігратися. І це те, що в нас не дуже добре вийшло. Але те, як ми грали, як ми підійшли до матчу, наш стиль гри, що навіть покращився у певних деталях, – це було досить непогано. Я сказав комусь: «Чи можете ви показати мені одну команду, яка виграла чемпіонство протягом перших п’яти матчів у чемпіонаті?», і ви не можете, бо її немає. Чемпіонат – це марафон. Можливо, національний кубок, Ліга чемпіонів – це спринт, але національний чемпіонат – це марафон. І в цьому марафоні ти маєш уміти прискоритися у певних його частинах, щоб змінити ситуацію. Якщо ти вважаєш, що перемагати в матчах або здобувати чемпіонство легко, – тільки ті, хто перемагали, знають, що це нелегко. Це тривалий та важкий процес, він потребує послідовності та сміливого серця. Тому заспокойтеся, змагання тільки розпочалося, попереду ще так багато ігор. Навіть здобувши перемогу зараз, ми зберігаємо спокій, скромність та продовжуємо дуже старанно працювати і йти від гри до гри. Доля змагання буде вирішуватися у другій половині. А до того часу ми, інші команди, усі ми повинні бути на певному рівні, щоб прискоритися у відповідний момент, як ми зробили минулого року, перемагаючи 17 разів поспіль. Ви знаєте, як це важко? У вас є діти? Дівчинка? Хлопець? Спробуйте зіграти з нею і виграти п’ять разів поспіль, не має значення, яка саме гра, ви побачите, як це важко. Я впевнений, що вона переможе як мінімум один раз. Просто проводжу аналогію з життя. Тому, звісно, як і в кожній команді, у нас багато молодих гравців, які розвиваються, щоб досягти наступного рівня, учаться кожної гри. Ми залишаємося скромними, тяжко працюємо, не панікуємо, йдемо від гри до гри і намагаємося бути послідовними у всьому. І я погоджуюся з вами щодо вашого першого запитання про стандарт, я це ненавиджу. Повірте мені, я це ненавиджу, і я сподіваюся, що це ще не скоро станеться знову. Тож ми намагаємося вчитися на таких моментах, на щастя для нас, це не буде вирішуватися сьогодні. Це як у житті, ти не можеш завжди бути на найвищому рівні, перемагати в усіх матчах, навіть якщо є великим клубом, особливо, як у великого клубу, у тебе є певний рівень і певні амбіції, але це не означає, що ти будеш всюди перемагати. Ви знаєте, я дещо дізнався від одного відомого хорватського гравця, Маріо розповів мені історію про це. Ви знаєте Алена Бокшича? Він був знаменитим нападником, грав у Лаціо, грав у Англії, вигравав у Лізі чемпіонів з Олімпіком (Марсель), дуже великий гравець, велика особистість. І ви якось сказали дві речі, одну я не буду згадувати, бо це певна реклама для когось, але футбол іноді є дуже великою брехнею, не дуже чесною грою, тому що ти не завжди отримуєш те, на що заслуговуєш, але це водночас є красою гри та її важкою частиною, і ми повинні це поважати, прийняти і намагатися завжди шукати те, що дає можливість вигравати. І це не завжди легко. Через це чемпіонат є одним великим марафоном. Ви займаєтеся спортом? Бігаєте марафон? Так, це важко. Я знаю одного хлопця з Нідерландів, який бігає марафон, я дізнався про це від нього. Він сказав мені: «Коли я розганяюся на початку, я вмираю десь посередині і, ймовірно, не добіжу до кінця, тому я повинен вимірювати свій ритм». Я б хотів завжди бути першим, завжди бути попереду, завжди перемагати, але це неможливо. Це футбол, це змагання, краса гри. Дивіться, це життя, іноді ти перемагаєш, іноді програєш, але важливо те, як ти повертаєшся і що ти демонструєш за довгий період. Мене запитали в Нідерландах про рівень чемпіонату України, його складність тощо. І я сказав, що це не загальновідоме змагання у Європі, а так і є, але це дуже-дуже важке змагання, з великою кількістю гарних команд, проти яких важко грати, і воно багато чого вимагає від усіх. Тож воно непросте. І я маю дещо сказати про гравців, говорю особливо про моїх футболістів. Минулого разу я казав, що вони для мене справді спортивні герої, і я скажу вам чому: через графік, якому вони змушені слідувати. Грати за національну збірну, багато подорожувати, звісно, грати в національній лізі, на жаль, за таких обставин, справлятися із цим, завжди відчувати тиск та мусити з цим розбиратися, мати велику кількість матчів та менше часу на відновлення. Знаєте, ніхто не ідеальний, ніхто не може віддаватися на 100 процентів щоразу, жоден гравець, навіть найкращі у світі. Тому вони заслуговують набагато більше поваги, і я дуже поважаю своїх гравців. Це те, чим я хотів поділитися з вами.
– Здалося, Шахтар грав більш вертикально, на противагу попереднім матчам. Чи це так?
– Можливо, насправді. Уже протягом сезону ми почали збільшувати кількість вертикальних прийомів, але ви повинні розуміти, що кожна гра має свою історію і кожен матч не схожий на попередній. Загалом я намагаюся розвивати у команді гнучкість та вміння змінювати гру залежно від обставин чи під конкретний стиль гри. Це те, що ми відпрацьовуємо. Якщо ж говорити конкретно про цей поєдинок, то, безумовно, ми здійснили багато вертикалей, намагалися знаходити багато вільного простору, грати поміж лініями. Вважаю, що нам зараз вдалося дуже гарно себе проявити в цьому аспекті – були чудові таймінги, хороша бігова робота. І ми могли забивати значно більше голів.
