Егіналду: Останні чотири роки були шоковими для мене
Історія футбольної попелюшки. Бразильський вінгер Шахтаря Егіналду має дуже цікаву спортивну біографію. Професійний футбол в його житті з’явився досить несподівано та доволі пізно, як за звичними мірками, і кар’єра дуже стрімко пішла вгору. Практично в 17 років він підписав свій перший професійний контракт, а вже за три роки забив перший гол у Лізі чемпіонів. На перехід в Шахтар його «благословив» дуже добре знайомий українському вболівальнику Алекс Тейшейра. І Егі налаштований не менш амбітно за свого співвітчизника – вписати своє ім’я в історію донецького клубу. А поки 20-річний гравець готовий максимально викладатись, аби йти до своєї мрії. Власними переживаннями, емоціями та мріями Егіналду поділився із журналісткою Terrikon.com Еллою Іванюкович.
❗️Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб отримувати всі ексклюзивні новини першими та не пропустити жодної важливої події! 🔔
- Егіналду, ти підписав свій перший контракт із клубом лише у 2021 році. Як так сталось, що ти у достатньо пізньому віці розпочав професійно займатись футболом?
- Коли я був більш молодим, в житті не траплялись подібні нагоди. Я працював разом зі своєю родиною, своїм батьком, виконував різні домашні обов’язки, а свій перший шанс по-справжньому проявити себе у футболі отримав, коли мені вже було 16 років. Фактично наближалося моє 17-річчя. Тоді мені пощастило потрапити в перший мій клуб, де я пробув всього 5-6 місяців і після цього вже відбувся мій трансфер до Флуміненсе. Згодом мені випала чудова нагода опинитися в Васко да Гама. Там у мене відбулось багато приємних знайомств, я знайшов друзів, із якими спілкуюся і до нині. І вже там мені вдалося розкрити свій потенціал, виступаючи в Серії А. Відзначався голами, мав на своєму рахунку асисти. Мої персональні навички покращувались, власне, як і вміння взаємодіяти у командній грі.
- Розкажи детально, як тебе помітили?
- Якщо розглядати саме в призмі конкретно цієї історії, це трапилось, коли мені було близько 16 років. В мене є один друг, який мав певні зв’язки у футболі. Тоді у мене, з поміж інших моїх робіт та зобов’язань, було завдання проявити себе в одній з команд штату Сент Луїс. І саме там мене помітили скаути одного з місцевих клубів. Так розпочався мій шлях у професійному футболі. Зараз я вже знаходжусь у Шахтарі і я дуже щасливий, я сповнений мотивації. Мені надзвичайно подобається команда, мої партнери та хочеться зі свого боку робити все, щоб увійти в історію Шахтаря та зростати як професіонал.
- Що дозволило тобі так швидко прогресувати - талант чи працездатність?
- Як кажуть у мене вдома, мої знайомі та друзі, недостатньо бути просто талановитим, потрібно мріяти, важко працювати. Але, безумовно, талант дає чудовий поштовх. Втім, він не вартий нічого без праці і наполегливості.
- Наскільки ці останні роки перевернули твоє життя?
- Безумовно, останні чотири роки були надзвичайно насиченими на різноманітні події та просто були шоковими для мене. В хорошому сенсі, звичайно. Моя мама завжди мені каже, що те, де я зараз опинився, чим займаюсь - це моя мрія і мрія усієї моєї родини. І вони дуже раді, що я втілюю ці мрії. Звісно, мені було дуже складно на початку кар’єри переїжджати в іншу країну та залишити все. Залишити свою близьку людину на іншому континенті. Однак, я знаю заради чого я це роблю і ця мотивація постійно веде мене вперед.
- Знаю, що перед переходом в Шахтар радився із Алексом Тейшейрою. Розкажи про ваше знайомство і спілкування?
- Алекс Тейшейра, безумовно, неймовірна людина. Я познайомився із ним під час нашого спільного перебування у Васко да Гамі. Я сприймаю його, як свого близького друга. Він гравець із неймовірним та власне вже реалізованим потенціалом. Він людина, яка багато чого зуміла досягти завдяки своїй наполегливій праці. Це те на чому він постійно мені наголошував, щоб я не припиняв мріяти. Завжди мені бажав божого благословення. Щоб я продовжував зростати, а він, у свою чергу, своїм прикладом мене дуже надихав. Власне, його підтримка дуже посприяла моєму трансферу у Шахтар.
- Ти прийшов в Шахтар разом з Невертоном, з яким граєте на одній позиції лівого вінгера. Тобто ви одразу прийшли як конкуренти, чи не впливало це на ваші стосунки між собою?
- Можу запевнити, що конкуренція за позицію ніяк не впливає на наші стосунки. В перш чергу головний тренер вирішує, хто сьогодні чи в будь-якому іншому матчі більше заслуговує грати. Ми обидва наполегливо працюємо на тренуваннях, викладаємось на повну, аби максимально реалізувати себе та принести користь команді.
- Тебе запросили в Шахтар в якості заміни для Михайла Мудрика, який став найдорожчим українським футболістом в історії. Це збільшувало рівень відповідальності?
- Ні, це не мало жодного впливу на мене. Я схильний вважати, що кожна гра, кожен гравець – це окрема історія. Я прийшов в Шахтар, аби написати свою історію. Що стосується безпосередньо Михайла, то він видатний гравець. Це, звичайно, честь прийти грати на його позиції. І я щиро йому бажаю, щоб Бог благословив його перебування в Челсі, і все в нього складалось якомога краще.
- Хотів би повторити шлях Мудрика?
- Все можливо в результаті наполегливої праці та самовіддачі. У мене є мрії і бажання ставати кращим. Я б злукавив, якби не сказав, що хочу спробувати свої сили в найсильніших чемпіонатах, топових лігах світу. І, сподіваюсь, що одного дня і зможу стати частиною Барселони.
- До речі, а чи знаєш іншого бразильського футболіста, який грав на позиції лівого вінгера у Шахтарі, а потім перейшов у топ-чемпіонат?
- Так, думаю, мова про Віліана. А ще знаю Дугласа Косту, Бернарда, Луїса Адріано…
- Періодично тебе випускають на вістрі атаки. Наскільки для тебе ця роль стала новою?
- Я вже мав подібний досвід в ролі саме страйкера, коли перебував у Васко да Гамі, тому для мене це не стало якимось особливим викликом. Тобто не спричинило якихось незручностей. Хоча так, звичайно, позиція лівого вінгера для мене все таки є більш звичною.
- Трохи про навколофутбольне. В Україні ти вже трохи більше року. Як почуваєшся у нашій країні?
- Року було більш ніж достатньою, аби повністю адаптуватися. Ми звикли до стилю життя тут. Ми, це я маю на вазі усю нашу бразильську банду. Наші партнери по команді, українці та інші іноземці, чудові хлопці. У нас з усіма гарні взаємовідносини. Єдина річ, в якій нам поки не вдалося сягнути ідеалу адаптації – це гастрономічне питання. Їжа дуже відрізняється від тієї, до якої ми звикли в Бразилії. Тож, з точки зору харчування у нас ще трохи виникають складнощі.
- Що тоді навпаки найбільше припало до душі?
- Я більше такий домашній, не люблю десь ходити, у вільний час найбільше люблю переглядати серіали, але якщо говорити про якесь більш активне дозвілля, то дуже подобається ходити тут по магазинам, в ресторани. В цьому плані у вас все на висоті.
- Ти вже батько, розкажи трохи про свою родину. Чи приїздили вже твої близькі в Україну?
- Так, я став батьком у доволі ранньому віці, хоча не скажу, що для Бразилії це прям дуже рано. (Егіналду став батьком у 19 років). Пишаюсь цим періодом свого життя. Я дуже радий бути батьком свого чудового сина. Це дійсно для мене дуже важливий момент, свого роду поворотний в моєму житті. Але, на жаль, моя родина поки не мала нагоди познайомитись із Україною. Сподіваюсь, у найближчому майбутньому нам вдасться реалізувати подібну нагоду.
- Поговоримо про український футбол і Лігу чемпіонів. Як тобі рівень УПЛ?
- Можу запевнити, що рівень чемпіонату України дуже високий і в перш чергу ліга відрізняється своєю високою конкуренцією. З кожною командою складно грати і немає якогось відчуття, що ти вийшов на поле і вже заробив три очки. В кожному матчі треба боротися і доводити свій клас справою, а не словом. Безумовно, Шахтар, як команда з великим іменем та історією, прагне завжди перемагати. І в кінці сезону ми хочемо підняти над головою якомога більше трофеїв. Це наше поточна мета.
- Який з матчів в Україні був для тебе найемоційнішим і, відповідно, найбільше запам’ятався?
- Якщо виділяти найприємніший спогад, то це мій перший гол в складі гірників. Я пригадую, що тоді у мене був період, коли я довго не міг відзначитись у воротах суперника. Тому цей гол був надзвичайно важливим з точки зору мого морального підйому та в цілому це допомогло мені повернути впевненість у власних силах. І зараз згадуючи всі приємні моменти в Шахтарі, яких було вже багато з цей період, виділив би саме цей. (Свій дебютний гол в складі Шахтаря Егіналду провів в рамках Ліги чемпіонів 13 грудня 2023 року в матчі проти Порту).
- Зараз перед матчем Ліги чемпіонів була осічка в УПЛ - нічия із Вересом, це впливає на налаштування на гру із Аталантою?
- Ні, це не впливає на наш загальний стан та рівень підготовки. Звичайно, прикро втрачати перемоги, як це трапилось у нещодавньому матчі, однак Ліга чемпіонів це інший турнір, це інші команди. Загалом інший підхід з огляду емоційного налаштування. Тож можу запевнити, і особисто я, і увесь наш колектив, повністю сфокусований на цій грі. Це той паттерн, якого ми дотримуємось завжди. Тому попередні невдачі, чи думки про майбутні матчі, ніяким чином нас не відволікають від конкретно цього матчу.
- Зараз знову зустріч із італійською командою. До чого слід бути готовими в грі із Аталантою?
- Насправді, все доволі просто, якщо розібрати повністю. В попередньому матчі ми в цілому були задоволені тим, як проявили себе на полі. Ми не пропустили. Доволі надійно відіграли в обороні. Зараз же нам потрібно покращити реалізацію і, я впевнений, що чудовий результат прийде.
- Матч проти Болоньї став для тебе першим у стартовому складі Шахтаря в Лізі чемпіонів. Що відчув, коли почув гімн цього турніру, стоячи на полі?
- Безумовно, круті відчуття, неймовірний спектр емоцій. В першу чергу від того, що моя мрія реалізувалась і інші мої мрії продовжують здійснюватися. Перебування на полі з перших хвилин в матчі Ліги чемпіонів це велика честь для мене і я зі свого боку буду робити все, щоб можна було максимально продовжити наше перебування в цьому турнірі.
- Ти знаєш, що Шахтар вже зустрічався з Аталантою в Лізі чемпіонів?
- Ні, не знаю.
- Тоді героєм матчу став саме футболіст, який грав на твоїй позиції…
- Хто?
- Манор Соломон.
- О, точно. Знаю Соломона. Чудовий гравець.
- Чи є передчуття, що можеш стати героєм команди в матчі з Аталантою?
- Це було б дуже круто. Якщо тренер вирішить випустити мене на поле зі стартових хвилин, я докладу максимум зусиль для того, щоб принести користь команді. І навіть, якщо я вийду на заміну, я буду старатись не менше, конвертуватиму свої старання в якомога кращий результат для команди.
- Якщо загалом, які цілі ставиш перед собою у Шахтарі? Твій максимум карʼєри у цьому клубі?
- Цікаве запитання. Здобути багато титулів. Якщо Бог дозволить, виграти Лігу Європи чи навіть Лігу чемпіонів. Це було б ідеально. Звичайно, такі досягнення вимагають неабиякої праці та відданості, але в цьому аспекті можу гарантувати, що нам не бракує запалу.
