Перед останнім матчем Полісся перед міжнародною паузою проти Ворскли гендиректор житомирського клуб Володимир Загурський вручив Василю Грицуку пам'ятну футболку із цифрою 350. Саме стільки матчів відіграв півзахисник в УПЛ та в Першій Лізі. Зараз по завершенні кар'єри гравця Грицук став тренером академії Полісся. У спілкуванні з пресслужбою житомирського клубу Василь поділився своїми думками.

- Наскільки для вас був емоційний той момент, коли вам Володимир Францович вручав ось цю футболку, вишикувалися команди, трибуни вам плескали, а ультрас до речі ви чули як кричали ваше прізвище Грицук.
- Я багато провів часу на полі, багато чув своє прізвище будучи на полі – тому це дуже класно, супер, що ці емоції повторилися і я їх пережив ще раз.

- Наскільки тяжко вам давалося оце рішення завершити кар’єру і наскільки довго ви вагалися, чи не вагалися – розкажіть.
- Якщо чесно, то я і зараз не до кінця розумію, що я можу це зробити, але треба робити якийсь крок тому що на даний період я сиджу просто вдома, а хочеться займатися улюбленою справою, тому я вирішив, що треба допомогти. Мені допомогли, так і я можу допомогти клубу і допомагати у розвитку молоді.

- Найяскравіший ваш матч за Полісся це який, що згадується?
- Це, мабуть, довгоочікувана перемога над Шахтарем і вихід команди в єврокубки. Мабуть, цей матч є найпам’ятнішим. Я в тому матчі, на жаль, не приймав участь, але ті кроки, які ми робили всією командою на протязі всього сезону. Ми здобули найголовнішу перемогу – ми вийшли в єврокубки.

- Як воно бути легендою? Вас оголосили легендою Полісся.
- Це, мабуть, всіх так називають, хто завершує кар’єру. Я себе таким не вважаю, я звичайний хлопець, який грав і, я думаю, ще буду грати, але трошки на іншому рівні.

- Щось пригадався Войцех Щенсний, який завершив кар’єру, а потім його покликали а Барселону і він її поновив. Можливо, ще з якимось плином часу ви теж поновите кар’єру?
- Ви знаєте, життя така складна штука, що все можливо. Тому можливо. Час покаже.