"Золотий м'яч", отриманий Родрі, не став такою вже сенсацією - його вимагали багато іспанських гравців і шанувальників Манчестер Сіті, але все-таки, шанси Вінісіуса або Джуда Беллінгема здавалися вищими. Уже за однією їхньою приналежністю до вищої футбольної касти. Саме тому перемога Родрі здається Terrikon.com справедливою і правильною, що він зараз і спробує обґрунтувати...

RODRI IS THE 2024 MEN'S BALLON D'OR! #ballondor @ManCity @ChampionsLeague pic.twitter.com/heWvSQsOxn

— Ballon d'Or (@ballondor) October 28, 2024

Для початку - цитата Пепа Гвардіоли, шефа Родрі: "Родрі вже зараз на екстраординарному рівні стабільності. Проводить на топ-рівні не один матч, а серію. Постійно вибиває перфоманси на 7-8 балів. Якби він грав на 3-4, у нас як команди були б проблеми. Десятка теж не потрібна - залишимо це форвардам. А ось 7-8 балів у кожній грі - те, що потрібно".

Ці слова важливі, щоб дати настрій нашій розмові. Щоб стало зрозуміло: гравець, про якого ми говоримо, - теж по-своєму унікальний, нехай і не настільки помітний у соцмережах і медіа, як десятки інших. Але хіба він винен, що доводиться працювати на позиції, яку вболівальники часто просто не помічають, а експерти (саме тому!) ігнорують?

Родрі - перший опорний півзахисник, якому присудили "Золотий м'яч". Це подія, безумовно, історична, але вона ще й знакова для сучасного футболу. Саме зараз, саме в цей момент еволюції гри таке важливо. І ось чому.

Історично, опорний півзахисник оцінювався насамперед за вмінням оборонятися, випалювати простір навколо себе. Так, час від часу виникали такі унікальні особистості, як Лотар Маттеус, у якому хватка бультер'єра поєднувалася з креативом архітектора. Але це в нього проявлялося з плином часу, в динаміці - він міняв позиції по ходу кар'єри, задіюючи або чіпкість, або креатив. Сучасний опорник - це Маттеус плюс Пірло, як мінімум. А то ще й плюс Гаскойн. Це хватка, це творення, і це удар.

По ходу еволюції цього амплуа в минулому десятилітті набув поширення термін "півот". Так назвали симбіоз класичного опорника і розпасовщика. Свого часу такого гравця хотів зробити Луїш Каштру з Тараса Степаненка. Не вийшло. Просувати м'яч у наступну лінію так, як це виходило в Серхіо Бускетса або Нголо Канте, Тарас усе одно не зміг (що не заважало йому залишатися найкращим опорником України). Але сучасний ідеал футболіста, який працює в опорній зоні, саме в такому поєднанні якостей і полягає.

Родрі починав як центральний захисник, оборонні навички освоїв насамперед. Потім став вчитися вмінню точно віддавати м'яч уперед. Наступний рівень - освоїти науку керувати темпом гри, прискорювати й уповільнювати її, коли це потрібно. Потім він поставив удар, якого раніше за ним не помічалося. І на завершення свого особистого розвитку, навчився ефективно підключатися до атак. Останнє трапилося вже зовсім нещодавно - і на повну міць розгорнулося в сезоні 2023/24, коли в АПЛ він забив 8 голів і зробив 9 асистів. Просто шалена статистика для опорника, основні функції якого з нього не знімав!

Згадаймо його вирішальний (і єдиний) гол у фіналі Ліги чемпіонів 2022/23. Партнери з Манчестер Сіті, яким за службовим обов'язком належало перебувати в атаці, плели свої мережива, намагаючись розхитати оборону Інтера. Закінчилося це випадковим рикошетом - м'яч відлетів назад, у вільну зону. Родрі стрімко зблизився з ним (треба було опинитися в потрібній точці в потрібний час, при тому, що швидкісним футболістом він ніколи не вважався) і сильно, але акуратно спрямував м'яч точно в кут, повз двох захисників, які не встигли ні на що зреагувати. Вищий клас атакувальних дій!

Підіб'ємо підсумок. Сучасний опорник - це більше, ніж опорник. Для того, щоб надати цій нехитрій думці статусу норми, була потрібна якраз така подія - присудження "Золотого м'яча" представнику однієї з найбільш нерейтингових позицій у футбольній команді. А для цього повинен був з'явитися такий унікальний персонаж, як Родрі - синтетичний футболіст, який об'єднав у собі все, чим тільки може володіти гравець у центрі півзахисту.

Саме в такому контексті і цінний його особистий позавчорашній тріумф. В останні десятиліття "Золотий м'яч" перетворився на іграшку для забивак. І коли з'являвся такий феномен, як Вірджіл ван Дейк, йому нічого не світило в протистоянні з таким опонентом, як Ліонель Мессі. І байдуже, що сезон 2018/19 для ван Дейка став видатним, а для Мессі - майже ніяким. "Золотий м'яч" могли отримати тільки представники атакувальних амплуа - найбільш розтиражовані, найбільш звеличувані, наймодніші.

Тож для фінальної оцінки успіху Родрі залучимо людину з цієї компанії - одного з найкращих форвардів в історії футболу XXI століття. Слово Тьєррі Анрі: "Півзахисники часто залишаються в тіні, хоча є серцем команди. Я завжди хотів, щоб Хаві та Андрес Іньєста отримували цю нагороду. Родрі - центральна фігура в Сіті. Хоча він не виграв Лігу чемпіонів минулого сезону, він став чемпіоном Європи разом зі збірною Іспанії. Він гідний".

"Серце команди" мало отримати визнання. І те, що це сталося, всупереч загальній істерії та хайпу - справедливо. І дуже корисно для футболу, який, як з'ясовується, все-таки гра, а не шоу.