Вигорання Пепа, або Що буде далі з Манчестер Сіті
Сьогодні в чемпіонаті Англії - великий день, грають Ліверпуль і Манчестер Сіті. Уже багато років це протистояння - ключове в АПЛ. Цього разу все не так. Формально ці команди посідають два перші рядки таблиці, але фактично Ліверпуль - у жорстокому відриві, а Сіті - у суворій кризі. За ідеєю, немає кращого способу, ніж повстати з попелу в протистоянні з головним конкурентом. Але чи зможе підняти команду Пеп Гвардіола? І що взагалі відбувається з великою командою? Terrikon.com розбирається...
Називаючи ситуацію Манчестер Сіті "кризою", ми не перебільшуємо. Ми ще навіть, мабуть, применшуємо. Для Гвардіоли це - щось нечуване, це катастрофа, подібної до якої він у своїй тренерській кар'єрі ще не переживав. "Містяни" не можуть виграти вже шостий матч поспіль, спочатку програли п'ять, а останній - у Лізі чемпіонів із Фейєноордом - начебто впевнено брали, але дозволили суперникові відігратися з 0:3. Ця нічия перед своїми трибунами стала ганебнішою за іншу поразку.
Тут був ще підтекст. За рахунку 3:0 Гвардіола вирішив відправити на лаву запасних відразу трьох ключових гравців - і все відразу зруйнувалося. За кілька хвилин Фейєноорд почав своє відродження, без зусиль справляючись із дезорганізованими господарями. На бідного Пепа в ці хвилини просто шкода було дивитися.
Ну, а потім була епічна поява Пепа перед камерами з подряпинами на обличчі, які спочатку зрозуміли як прагнення його самого зробити собі боляче - як покарання за черговий провал, а потім почали трактувати як необережність - але в будь-якому разі, це виглядало як прояв якоїсь неймовірної нервозності (якщо, звісно, Пепа не побили свої, але цю можливість чомусь ніхто не розглядав).
Потім увімкнувся якийсь експерт з мови тіла, який поспостерігав за великим тренером і зробив невтішні висновки: настрій Пепа, виражений у його жестах, вказує на те, що він зломлений, пригнічений і розгублений. "Гвардіола - зломлена людина. У його поведінці я помітив близько 20 червоних прапорців. Це поєднання гніву, розчарування і спустошення. Такі речі можна очікувати від людини в її становищі, але раніше, навіть у важкі часи, вона виглядала більш енергійною", - пояснив експерт в інтерв'ю The Sun. Він зазначив, що Гвардіола часто торкався голови, сидів у позі ембріона і намагався приховати свої емоції за фальшивими посмішками. На думку експерта, такі рухи, як нахил голови та жести руками до обличчя, свідчать про глибоке розчарування та відсутність стратегії для виходу з кризи.
У принципі, це було зрозуміло і без експерта. Гвардіола розгублений і загублений - але що далі? Чи зможе він узяти себе в руки, чи зможе Сіті підбадьоритися?
Звісно, у провалі чудової команди легко побачити й деякі об'єктивні обставини. Зокрема - травми цілої групи найважливіших гравців, серед яких найчутливіше - відсутність у складі двох головних конструкторів гри, Родрі та Кевіна де Брюйне. Може, це прозвучить блюзнірськи, але втрата будь-кого з них - більш серйозна подія, ніж втрата Ерлінга Голанда. Забивати у Сіті завжди знайдеться кому, а ось малювати гру - далеко ні.
Але пояснити проблему тільки травмами, нехай навіть груповими, все одно не вийде. І ось тут нас затягує в глибокий вир психології, де сторонньому начебто робити нічого - але з іншого боку, деякі процеси очевидні навіть збоку і відбуваються незалежно від якихось індивідуальних чинників. З ними, здається, і зіткнувся Манчестер Сіті.
Гвардіола побудував чудову команду, яка змогла зробити немислиме - виграти чотири поспіль титули в АПЛ. Таке було не під силу навіть титанам рівня Алекса Фергюсона і Арсена Венгера. Після цього резонно було поставити запитання: що далі? До чого ще прагнути? Які завдання ставити тренеру перед собою та командою? Неможливо змушувати себе перемагати тільки заради того, щоб перемагати знову і знову. Рано чи пізно накриває спустошення і байдужість - тим паче, що досягнення мети такої сумнівної вимагає, як і раніше, надзусиль, а мотивації тієї, що була, вже немає.
Адже і сам Гвардіола після поразок скаржився на брак енергії в команди. А звідки її взяти в такій ситуації?
У такій ситуації, щоб повернутися до кращої версії себе, потрібен якийсь струс. Манчестер Сіті отримав його в повному вигляді. П'ять поразок - більш ніж достатньо, щоб взятися за розум. Інша річ, що такий струс може мати й зворотний ефект - не розставити все по місцях, а остаточно все зруйнувати.
Можливо, Пепу варто було б прислухатися до слів Юргена Клоппа про цілковите вигорання, яке спіткало його після восьми сезонів в УПЛ, здатних перетворити навіть залізну людину на компот. Але Пеп вирішив продовжити - і навіть продовжив контракт із Манчестер Сіті ще на рік, до 2026. Тепер доведеться відповідати. З роздряпаним обличчям або без.
Сьогодні у нього - один з моментів істини, яких у сезоні у нього ще буде кілька. Манчестер Сіті перероджується, під чутки про можливі покарання за фінансові порушення і навіть про пониження в Чемпіоншип. Що з цього вийде, яка команда вилупиться з яйця дракона, ми зможемо побачити на Енфілді - місці, яке для багатьох стає чистилищем.
