Чутки про швидке звільнення Маріно Пушича з посади головного тренера Шахтаря, що поширюються в різних сферах, породжують всюди природне запитання: "А хто замість?". Зрозуміло, що відповідь на нього дадуть топ-менеджери клубу. Terrikon.com не претендує на те, щоб давати поради чи видавати себе за найрозумнішого. Ми аналізуємо лише одну можливість, яка цікавіша за інші тому, що може народити новий тренд у розвитку клубу...

Цей варіант досить жваво обговорюється у вболівальницькому середовищі, якому завжди хочеться дива. Але ж воно, середовище, прекрасно знає хрестоматійний рецепт такого тренерського чаклунства - те, що називається "ефект Гвардіоли". Коли клуб, втомившись від численних тренерів-іноземців, звертається до свого вихованця - і він здійснює немислиме, виводить команду на новий рівень, завойовує купу титулів і за кілька років перетворюється на легенду.

Згадаймо - з 1988 до 2008 року на чолі Барси майже постійно стояли іноземці (Йоган Кройф, Боббі Робсон, Луї ван Галь, Радомір Антич, Франк Райкаард). Іноді між ними, щоправда, миготів безвідмовний Карлес Решак - але тільки як тимчасова "прокладка". А так, по-серйозному, каталонці звикли шукати тренерське щастя на стороні. Але 2008-го, після провалу Райкаарда, вирішили довіритися Пепу (хоча й не одразу, а лише після того, як відмовою відповів черговий потенційний іноземець - Мікаель Лаудруп).

Згадаймо, що перед приходом в основну Барсу Пеп домігся успіху з її молодіжним складом. І що ж ми бачимо в цьому плані, подивившись на нинішню ситуацію в Шахтарі? Бачимо якусь аналогію - Олексія Бєліка, який хоч і не виграв торік чемпіонат країни U-19 (відстав на 2 очки від Динамо), але прекрасно протягнув команду через груповий турнір Юнацької ліги УЄФА, вивівши її до плей-оф.

У самого Бєліка з цього приводу - жодних сумнівів. "У мене є цілі у футболі, і очолити Шахтар, вихованцем якого я є, це головна моя мрія. І відтоді, як я став тренером, я вважав, вважаю і буду вважати, що кращого тренера для Шахтаря, ніж Олексій Бєлік, - немає. Повірте, у мене достатньо відповідальності та рішучості", - сказав він у жовтні минулого року, ледь ставши тренером команди U-19. Це - його взагалі перший досвід роботи в тренерській якості. І схоже, найказковіший варіант, який тільки міг бути.

Він давно не приховував бажання якимось чином приєднатися до структури клубу, який його виховав. Ще у 2020 говорив, що може навіть в академії працювати або скаутом. Але все-таки мріяв про тренерство: "Більшості футболістів, коли ти працюєш на полі, з гравцями - це адреналін, цікавіше. Ти все своє життя був у чоловічому колективі, спілкувався, травив жарти, уже не можеш без цього". Ось у 2022 році йому цю можливість і надали, призначивши асистентом наставника команди U-19 Оскара Ратулутри. Потім сталося цікаве сальто-мортале: влітку 2023 року Ратулутра пішов асистентом до нового головного тренера дорослого Шахтаря Патріка ван Леувена, якого невдовзі звільнили, але Ратулутру до U-19 уже не повернули, залишивши там на чолі Бєліка. Так реалізувалася мрія.

Своє завдання Бєлік бачив так: "Будемо розвивати хлопців як індивідуально, так і командно. Тут уся талановита молодь, якій до першої команди лишається буквально крок чи кілька, хоча тут усе індивідуально". Упродовж сезону було видно, як поступово утворюється його емоційний зв'язок із командою. Зрештою, з цього виникло щось настільки цікаве, що вся Європа здригнулася восени-2024.

У загальній групі Юнацької ліги УЄФА, нагадаємо, Шахтар розпочав із супервольової перемоги в гостях над Болоньєю 3:4 - вирішальний гол був забитий у компенсований час. Потім, щоправда, послідував розгром від Аталанти 0:3, але молоді "гірники" одразу ж виправилися, вигравши в Арсеналу 1:0 і Янг Бойз 3:2. Після нічиєї з ПСВ 1:1 вихід до наступної стадії був гарантований - останній матч можна було Баварії вже і програвати, що команда Бєліка і зробила (0:2).

Звісно, всі ці подвиги ще нічого не значать, але те, що Бєлік зміг створити команду, яка нікого не боїться, має свій стиль і чудово розуміє сучасний футбол, - уже факт. Звичайно, самі по собі його нинішні успіхи ще мало що значать і нічого не гарантують. Зрозуміло лише одне - він уміє працювати з молодими футболістами, вміє донести до них свої ідеї, привернути до себе. Це прекрасно, але ніхто не скаже, у що це трансформується на дорослому рівні, де потрібні інші слова та інші мотивації.

Крім того, "кейс Гвардіоли" - випадок досить унікальний. Повторити цей фокус намагається багато хто, але мало в кого виходить. З ходу пригадується Франк Лемпард, якому довірили Челсі, але в кінцевому підсумку ні до чого він свою рідну команду так і не привів - а відправившись на інші хліби, і зовсім "здувся". Але, з іншого боку, ніхто не скаже, як може вийти у Бєліка в Шахтарі, поки він не спробує.

До речі, якщо це раптом станеться, Шахтар отримає українського тренера вперше за 20 останніх років. Пам'ятаєте, така була пауза у Барси без іспанця на чолі команди перед призначенням Гвардіоли?