Степаненко: Для мене головне, щоб я за собою залишив якусь добру пам'ять
Капітан Шахтаря Тарас Степаненко підтвердив, що зіграв свій останній матч у складі гірників.
Що зараз на серці?
- Спокій. Я вже не один тиждень пережив багато сумних емоцій. Зрозуміло, що мені не так просто уходити з моєї рідної команди. Вона завжди у мене в серці. Я завжди буду її любити і завжди буду вболівати. Але приходить час щось змінювати і я для себе прийняв рішення, що хочу ще пограти футбол. Тому я дуже вдячний клубу - президенту, керівництву - які пішли мені назустріч і дали можливість ще насолоджуватися грою.
- Чому саме вибрали Туреччину?
- Коли тобі 35 років, ти не можеш сказати, що у тебе буде багато варіантів. Туреччина така країна, яка не дивиться на паспорт. Вони завжди запитували мої дані по фізичній готовності. Вони дивилися, як я виглядаю, вони розмовляли з моїми тренерами по фізподготовці, з тими тренерами, які у мене були раніше. Там і Мірча Луческу знає людей. Тому і Туреччина. Мені запропонували пограти, і я з задоволенням туди пограю.
- Сьогодні ви отримали декілька хвилин, отримали м'яч. Ваши останні слова для ваших одноклубників? Можливо вони вам щось побажали...
- Я дуже вдячний тренеру, який дав мені можливость зіграти останній матч. Це для мене дійсно було важливо. В роздягальні я сказав, що для мене була честь працювати разом. У мене відчуття, я так і сказав, як у підлітка, якому після того, як прожив до 16-18 років з родиною, треба йти в університет або їхати в іншу країну. Для мене це було 14,5 щасливих років. Тільки теплі, гарні спогади. Я ніколи не прощаюсь, просто кажу "До побачення". Тому що життя воно длинніше, ніж спортивне життя. Я думаю, що все буде добре. Я ще буду приїжджати до Шахтаря на матчі дивитись і болювати за команду. Тому все нормально.
- Офіційний обряд передачі капітанської пов'язки якийсь був чи ні?
- Ні, ми знаємо, що я вже практично пів року не грав так, як грав раніше. Ми знаємо, що є Коля Матвієнко, який наразі капітан команди. Тому, я думаю, це було зайве. Єдине, я забрав капітанську пов'язку на пам'ять. Мені футболку подарували, я зроблю рамку і вставлю капітанську пов'язку. Для мене це велике значення має. Життя пройде, а такі речі вони завжди у тебе на пам'яті залишаються.
- Це кінець не тільки для вас, але й для Шахтаря. Ви - останній гравець, який грав на Донбас Арені. Які у вас думки про ваш час?
- Я пройшов з Шахтарем все. Я був, коли було дуже добре, я був, коли було дуже погано. І Шахтар мені завжди допомагав. Президент стримав своє кожне слово, коли я з ним перший раз зустрівся після підписання контракту. А я завжди хотів бути людиною, яка на добро відповідає добром. Старався вчитися, навчатися, зростати. Я в Шахтарі зріс не тільки як футболіст, а як людина. Я багато навчився, старався бути прикладом для молодих і в поразках, і в перемогах, і коли граєш, коли не граєш. Завжди з повагою до клубу, до контракту, до всіх людей, які працюють в клубі. Для мене головне, що коли я піду, щоб люди казали про мене добре. Що я заслужив якусь повагу, якийсь респект, за собою залишив якусь добру пам'ять.
