70 років потому, або Як злетіли золоті сороки

Днями в англійському футболі сталася епохальна подія: Ньюкасл став володарем Кубка ліги. Турнір не найстатусніший - і на перший погляд, перемога в ньому мало що означає. Але не в цьому випадку. Ньюкасл, у якого, в принципі - непогана колекція титулів, останній з них вигравав 70 років тому. Це рідкісний у світі футболу прецедент, всіляко гідний вивчення, чим зараз і займеться Terrikon.com...

Говорячи про 70 рокiв, ми мали на увазі титули внутрішнього, англійського масштабу. Парадоксально, але на міжнародній арені останній (і перший) тріумф Ньюкасла датований пізнішим часом - 1969, коли "сороки" взяли Кубок ярмарків, він же - Кубок УЄФА, він же - Ліга Європи. А от удома після 1955-го, після перемоги в Кубку Англії, не трапилося більше жодного щастя.

Між тим, раніше були роки, коли Ньюкасл зовсім не почувався зайвим на святі життя. Він чотири рази ставав чемпіоном Англії (щоправда, тричі - у страшенно далекі нульові роки минулого століття, а востаннє - у 1927). Він - шестиразовий володар Кубка Англії (всі ці тріумфи вклалися у відрізок 1910 - 1955). Тож, нехай найкращі часи й залишилися далеко позаду, але за цей історичний бекграунд клуб поважали та за інерцією зараховували до великих.

Тим паче, що у Ньюкасла був один період, коли він ледь не став великим знову. Мова - про середину 90-х, коли під керівництвом Кевіна Кігана було створено унікальну команду з такими зірками, як Давид Жинола, Фаустіно Аспрілья, Лес Фердінанд, Пітер Бірдслі, пізніше долучився ще й Алан Ширер. Двічі - у 1996 і 1997 - Ньюкасл фінішував другим, причому в першому з цих випадків просто зобов'язаний був вигравати АПЛ, мав гарний запас, але безтурботно розтринькав усе і віддав титул Манчестер Юнайтед. У підсумку, титульне мовчання продовжилося, а про минулі перемоги "сорок" згадували все рідше - вже в дуже сиву давнину вони віддалялися.

Здавалося, Ньюкасл назавжди змирився зі своїм животінням - але у 2021 світ потрясла новина про придбання заслуженого клубу Суверенним фондом Саудівської Аравії. Зрозуміло, тут же пішли заяви про відродження колишньої слави. І пішли величезні грошові вливання. Але нового Манчестер Сіті з Ньюкасла не вийшло. Минуло вже майже чотири роки, а все, що поки що зроблено значущого - повернення в Лігу чемпіонів. Та й то - виступили так, що краще б не повертатися. Ну, і ще у фінал Кубка ліги вийшли у 2023, але там без особливих шансів програли все тому ж Манчестер Юнайтед.

Загалом, титулу все не було. Тому можна зрозуміти клубну ікону Алана Ширера, коли він перед позавчорашнім фіналом із Ліверпулем виступив із такою промовою: "Я завжди говорив, що мені потрібно побачити, як цей клуб знову виграє трофей за мого життя. Мені 55 і я не бачив нас із трофеєм. Я народився в 1970, і вони виграли Кубок ярмарків у попередньому сезоні, тому мені потрібно побачити, як цей клуб знову виграє трофей". Ширер дожив до здійснення мрії - а потім ледве вижив, святкуючи цю перемогу.

Перед фіналом більшість усіх - букмекерів, експертів, простих уболівальників - усе-таки віддавала перемогу Ліверпулю. Просто в цьому сезоні "червоні" гарні, як ніколи. Але Ньюкасл переграв їх начисто - і більшість усіх визнала перемогу абсолютно заслуженою. Тренер Едді Гау нав'язав своєму візаві Арне Слоту гру, вигідну його команді - силову, з акцентом на вертикалі та гру в повітрі, справжній англійський стиль із сучасним акцентом. Слот після матчу визнавав, що тактично його переграли, бо Ньюкасл зміг показати все, на що здатен, а Ліверпуль - майже нічого.

Але що далі? Важко сказати, які перспективи у цієї команди - не клубу, а саме команди. У босів вистачило витримки не звільняти Гау - він працює вже четвертий сезон і приводів для відставки вистачало. Йому дозволили створювати команду на свій смак - і в підсумку отримали титул. Але в тому й парадокс, що футбол Гау, хороший на короткій дистанції, не дає дивідендів у "довгих" турнірах. І в АПЛ Ньюкасл знову не бездоганний, йде на 6-му місці й цілком може залишитися без Ліги чемпіонів. А навіть якщо вийде туди - що отримає? Чергове клацання по носі? Не працюють там методи Гау, ой, не працюють...

Звісно, саудівські власники мають оцінити теперішній, хай і маленький успіх - зрештою, їм удалося зробити те, чого не змогли всі їхні попередники за 70 сумних років. Але й вкладення неспівмірні з тими, що були раніше. Навряд чи ці сотні мільйонів окупляться перемогою в якомусь там Кубку англійської ліги. Звісно, саудівці мріють про титули іншого масштабу. І мають намір продовжувати вливання, щоб повернути справжню велич, про що заявили минулого тижня - у відповідь на численні здогади преси про те, що, мовляв, арабським принцам набридла ця іграшка і вони мають намір її позбутися.

Виявилося - ні, не мають наміру. У них є п'ятирічна програма "Проєкт-2025", мета якої - зробити Ньюкасл топ-командою європейського рівня, постійним претендентом на титули Ліги чемпіонів і АПЛ. Ось - мета. Для її досягнення передбачається ухвалення низки кардинальних кадрових рішень. Їх не озвучують, але, ймовірно, йдеться про прощання з Едді Гау, який зробив свою справу, і запрошення справжнього топ-тренера. І постановку більш актуальної гри, що дає змогу домінувати навіть у матчах, наприклад, із Реалом або Баварією.

Тож майже напевно, Ньюкасл справді вийшов із 70-річної сплячки. І, схоже, найближчими роками ми побачимо в його виконанні багато чого цікавого.