Хіт для червоних: як народився легендарний ліверпульський гімн

Минулої неділі над ліверпульським Енфілдом гуркотливо гримнула знаменита You'll Never Walk Alone - гімн місцевої "червоної армії", уболівальників команди, що в 20-й раз стала чемпіоном Англії. Це знаменита мелодія, яка пов'язується з фанатами Ліверпуля так міцно, що, здається, ніколи й не існувала окремо. Але це не так, і Terrikon.com зараз вам розповість усе, як було...

Пісню You'll Never Walk Alone ("Ти ніколи не будеш йти один") було написано 1945 року для американського мюзиклу "Карусель". Автори - композитор Річард Роджерс і поет Оскар Гаммерштайн. Контекст такий. У другому акті мюзиклу Нетті Фаулер (прізвище для вболівальника Ліверпуля знакове, до речі!), кузина головної героїні (на ім'я Джулі Джордан), співає You'll Never Walk Alone, щоб розрадити й підтримати Джулі після того, як її чоловік Біллі заколює себе ножем, намагаючись утекти після невдалого пограбування, і помирає в неї на руках. Пісня звучить знову у фінальній сцені як епілог - коли Біллі отримує можливість на один день повернутися на Землю, щоб спокутувати свою провину. Загалом, усе досить жалісливо, і сам мюзикл вельми сентиментальний і сльозоточивий. Але в післявоєнній смурі це було те, що потрібно, а пісні з нього (а їх там - понад 20) пішли в народ.

У 1956 за мюзиклом було поставлено фільм. Пісні було винесено остаточний позитивний вирок. А в 1963 сталося головне. Ліверпульський поп-гурт Gerry and the Pacemakers, соратники "бітлів" і взагалі культові хлопці в рідних краях, записали кавер-версію You'll Never Walk Alone - і пісня посіла перше місце в британському чарті, протримавшись там чотири тижні поспіль. А ініціатором усього цього став вокаліст Джеррі Марсден, який з дитинства був фанатом мюзиклу "Карусель".

Тут відразу додамо, що каверів You'll Never Walk Alone наробили незліченну кількість, пісня стала культурним символом, який надихнув армаду виконавців. Найвідомішу версію, крім Gerry and the Pacemakers, зробив, напевно, Елвіс Преслі, який включив її у свої госпел-альбоми. Її виконували Франк Сінатра, Джонні Кеш, Луї Армстронг, Рей Чарльз, Арета Франклін, Рой Орбісон, Том Джонс, Андреа Бочеллі. Група Pink Floyd вставила в одну зі своїх пісень уривок піснеспіву з Енфілда. Гітарист гурту Queen Браян Мей розповідав, що їхні знамениті We Will Rock You і We Are The Champions було записано під впливом того, як уболівальники розспівують You'll Never Walk Alone. Під час пандемії COVID-19 композицію виконували спільно зірки європейської естради та симфонічні оркестри на підтримку медиків, а в Нідерландах і Німеччині її вмикали по радіо на знак солідарності з ними ж. Кожне нове виконання надає пісні нових відтінків - від урочисто-релігійних до фатальних і навіть електроакустичних, але суть лишається тією самою: підтримка, надія і сила разом іти вперед.

Але повернемося у футбол. Коли 1963 року Gerry and the Pacemakers випустили свій кавер, він швидко завоював місто Ліверпуль. На Енфілді тоді була така мода - крутити поточний топ-10 пісень перед матчем, і вболівальники підхоплювали мелодії, які їм подобалися. Так само вийшло і з You'll Never Walk Alone. Але вона якось особливо лягла на душу - фанати почали співати її всерйоз, з почуттям, і навіть коли пісня вийшла з чартів, вони продовжували її виконувати вже самі по собі, без ді-джея. Вийшло щось на кшталт народного голосування.

Тож усе почалося спонтанно, колективно, без якогось конкретного ініціатора. Це як інтернет-мем: став народним, бо влучив точно в настрій. Пісня - з її словами про віру і стійкість - ідеально лягла на дух робітничого Ліверпуля, клубу зі славною, але часом непростою долею та особливим почуттям спільності.

Так народилася легенда.

Є, втім, паралельна версія. Її якось озвучив колишній гравець Ліверпуля Томмі Сміт. За його словами, Джеррі Марсден представив тодішньому головному тренеру "червоних" Біллу Шенклі запис свого майбутнього кавер-синглу під час передсезонної поїздки влітку 1963 року - саме як такий, що пасував би духу команди. І тренер був у захваті, і пісня стала гімном Ліверпуля з його легкої руки.

Як би насправді не починалася ця історія, результат відомий: You'll Never Walk Alone назавжди прилипла до футбольного клубу Ліверпуль. Хоча згодом хто тільки її не використовував як "свою" - від болгарського ЦСКА до японського Токіо. Співають її навіть перед хокейними матчами (у Німеччині та Хорватії). Найцікавіша історія вийшла із Селтіком. У квітні 1966 року цей шотландський клуб, тоді - один із найкращих у Європі, приїхав до Ліверпуля на півфінальний матч-відповідь Кубка володарів кубків після домашньої перемоги 1:0. І почув, ЯК співають цю пісню на Енфілді. Ліверпуль виграв 2:0, вийшов у фінал (де, щоправда, програв дортмундській Боруссії) - а Селтік привіз "магічну пісню" додому. І став виконувати її перед єврокубковими домашніми матчами.

Найобурливіше для вболівальників Ліверпуля - це коли шанувальники Манчестер Юнайтед починають згадувати, що You'll Never Walk Alone звучала на трибунах Олд Траффорд за п'ять років до того, як її "перевидали" Gerry and the Pacemakers. Так, було таке - у 1958, після Мюнхенської трагедії, цю пісню заспівали в пам'ять про загиблу команду "малюків Басбі". "Катастрофа була така жахлива, а ми всі настільки засмучені, що в ту мить це була найвідповідніша пісня на планеті", - згадувала співачка Джен Гардвік.

Але все це, звісно, не рахується - за великим ліверпульським рахунком.