Довгоочікувана перемога ПСЖ у Лізі чемпіонів викликає різні почуття, а одне з найпоширеніших - плач з приводу того, що знову перемогли "великі бабки". Але парадокс ситуації якраз у тому, що все сталося навпаки - і що тріумф парижан блискуче доводить: гроші у футболі, на щастя, вирішують не все. Terrikon.com досліджує ситуацію...

Подивившись на поточний склад ПСЖ, супердорогих футболістів у ньому ми не знайдемо. Якщо орієнтуватися на Transfermarkt - немає нікого дорожче 100 мільйонів євро. Взагалі нікого! Коли йдеться про ПСЖ, таке здається нонсенсом. Тим не менш, це факт. Найдорожчий у їхньому призовому складі - Хвича Кварацхелія (80 мільйонів). Але є інша особливість - склад дуже щільний. 12 людей укладаються в діапазоні 40-80 мільйонів. Тобто, ми бачимо надзвичайно рівний набір виконавців - без захмарних зірок, які зазвичай тягнуть ковдру на себе, без великого розриву між групами гравців. Це команда, для якої несподіваною нормою стала рівність - причому рівність усе-таки на досить високому ціновому рівні: середня вартість гравця ПСЖ наразі - 38.47 мільйонів євро.

Відсутність трансферних бомб, повторимося, просто вражає, коли розумієш, що йдеться про ПСЖ - клуб, який звикли асоціювати з великими грошима. Власне, вони нікуди не поділися - у розпорядженні парижан, як і раніше, фантастичний бюджет. Але працює він зовсім не так, як ми звикли бачити. Давайте згадаємо, як це було з початку катарської епохи.

Фонд Qatar Sports Investments прийшов у ПСЖ на межі літа 2011. Мега-покупки почалися негайно. Першою зірковою ластівкою став аргентинець Хав'єр Пасторе (куплений за 43 мільйони євро) - дуже символічно, що саме він учора виніс трофей Ліги чемпіонів для вручення колишньому клубу. А перша масова закупівля зірок відбулася наступного року - одним махом були придбані Тьяго Сілва, Лукас Моура, Езекіль Лавессі, Златан Ібрагімович, Марко Вератті. У 2013 додалися Едінсон Кавані та Маркіньос. Це був початок, завдяки якому сформувався кістяк команди, яка за складом була цілком здатна виграти Лігу чемпіонів (що з самого початку було головною метою катарських ділків).

Але нічого такого не сталося. І тоді власники вирішили підвищити ставки. Влітку 2017 року вони струснули світ, купивши в Барселони Неймара за немислимі 222 мільйони євро й оформивши відкладену угоду щодо Кіліана Мбаппе на 180 мільйонів. У той момент Неймар був на піку своєї форми, а Мбаппе на очах перетворювався на нового генія. Здавалося, вже ця ставка точно зіграє. Але ні - продовжуючи штампувати французькі титули, ПСЖ у Лізі чемпіонів регулярно спотикався на більш-менш далеких підступах до фіналу.

Черговий хибний хід було зроблено влітку 2021 року, після того, як ПСЖ підійшов впритул до мрії, але у фіналі Ліги чемпіонів мінімально програв Баварії. Господарі клубу вирішили спробувати магію - вони переманили все з тієї ж Барселони Ліонеля Мессі. Разом із Неймаром і Мбаппе вони, здавалося, мали утворити щось немислиме, "диво-зброю", перед якою не встоїть жоден суперник. Знову не вийшло - з трьох амбіцій не виросло симбіозу, навпаки, різниця потенціалів послабила команду. Виразником цього процесу стала поразка на стадії 1/8 фіналу в розіграші Ліги чемпіонів 2022/23.

Але лиха без добра не буває. Саме в тому невдалому сезоні ПСЖ почав мислити в правильному напрямку. Відмовившись від чергової масової закупівлі, клуб почав формувати команду - тобто, підбирати людей не за критерієм абстрактної цінності, а як елементи якогось переможного механізму. Саме в тому сезоні з'явилися Вітінья, Нуну Мендеш, Фабіан Руїс - гравці, які в сьогоднішньому складі команди відіграють видатну роль і яких тоді, три роки тому, навряд чи хтось би зарахував до топ-виконавців.

Всьому цьому не вистачало дещиці - але дуже важливої дещиці. Потрібного тренера. Його ПСЖ отримав влітку 2023 року в особі Луїса Енріке. Він остаточно відмовився від мегазірок. Замість того, щоб витрачати чергові 200 мільйонів євро на чергового генія, він вважав за краще за ті самі гроші купити кількох футболістів, у яких точно був упевнений. Його перша трансферна кампанія вийшла дивовижною. ПСЖ начебто витратив чимало - 454 мільйони євро, на секундочку! - але в цю суму втиснулися одразу 11 (!) футболістів. З них 8 зараз постійно у нього грають, і з усіх тодішніх тільки 95-мільйонний трансфер Рандаля Коло Муані можна вважати провалом.

У зірковій команді середини минулого десятиліття такі люди, як Лі Канін або Вілліан Пачо, не мали б жодного шансу. У Луїса Енріке вони блищать.

Ну, і ще один нюанс. Найстаріша людина в цій команді - 31-річний Маркіньос. Більше немає нікого старшого за 30 років. У стартовому складі шестеро - молодше 25 років. Луїс Енріке зібрав дивовижний ансамбль, начинений молодими талантами. Це зараз здається, що там немає ніяких зірок. Через рік-другий кілька з цих хлопців можуть претендувати на "Золотий м'яч". Ось вам ще один показник якості того, що вдалося зробити ПСЖ.

Парижани йшли до своєї мрії 14 років. Вони могли прийти до неї раніше - але тоді це не здалося б таким заслуженим. Зараз - інша справа. Те, як ПСЖ виграв Лігу чемпіонів, не може викликати адекватних заперечень навіть у найзавзятіших супротивників "скажених бабок" у футболі.