Збільшення кількості учасників фінальної стадії чемпіонатів світу передбачувано призвело до того, що на "мундіаль" почали прориватися дебютанти — ті, хто ніколи там ще не був. Їх уже троє, а обіцяє бути ще трохи більше. Ось, нещодавно до них приєднався Кабо-Верде... Terrikon.com дивиться на вже сформованих новачків і окреслює коло тих, хто має на це більш-менш непогані шанси...

Ті, хто зміг

Першими в цьому ряду стали узбеки. Ця середньоазіатська країна завжди славилася непоганим футболом і висувала навіть певних зірок, в чому ми могли переконатися на прикладі Максима Шацьких. У Кубку Азії для неї чвертьфінал - звична стадія, а у 2011 вона навіть дісталася до півфіналу (зайняла в підсумку 4-е місце). Але у відбіркових іграх чемпіонату світу все якось не складалося. Наприклад, у минулому розіграші у своїй групі вона опинилася нижче таких скромних футбольних націй, як В'єтнам, Ліван, Таджикистан. Проте цього разу все вийшло як треба. Здобувши в 10 матчах своєї групи 6 перемог і програвши лише один раз, Узбекистан з великим запасом забезпечив собі друге прохідне місце.

Трохи більше часу і сил на вирішення цього завдання пішло у Йорданії, але в підсумку і вона завоювала друге місце у своїй групі достроково, залишивши позаду куди більш досвідчений Ірак. Хоча взагалі-то, таким вже сенсацією її успіх не став. В останні роки Йорданія різко посилилася, а на останньому Кубку Азії у 2023 взагалі справила фурор, дійшла до фіналу, по дорозі розібравшись з одним з континентальних гpaндів - Південною Кореєю. Зараз у рейтингу ФІФА Йорданія - на 62-му місці, вище таких європейських країн, як Албанія, Грузія, Фінляндія, Боснія. Тобто, навряд чи на чемпіонаті світу це буде безпросвітний аутсайдер - свої два-три очки напевно візьме.

Ну, а в понеділок неймовірний прорив здійснило Кабо-Верде, яке може бути комусь більш відоме як Острови Зеленого Мису. Ця дивовижна нація змагалася у своїй групі з Камеруном, який не потребує представлення і, звичайно, вважався фаворитом. І в першій особистій зустрічі він розніс бідне Кабо-Верде в тріски - 4:1. Але надалі став творити нехороші чудеса, розкидатися очками направо і наліво, а апофеоз стався, коли "Непохитні леви" не змогли розпечатати ворота абсолютного карлика Есватіні (0:0). Ну, а потім Кабо-Верде виграло у великого Камеруну вдома 1:0 - і вийшло в групі на перше місце, яке вже не поступилося. Звичайно, це гучна сенсація, її й на островах так сприйняли. Але справедливості заради скажемо, що збірна цієї маленької країни - давно вже не аутсайдер, двічі добиралася до чвертьфіналу Кубка Африки, а у відборі до ЧС-2014 ледь не прорвалася до фінальної частини. До слова, на даний момент Кабо-Верде стало другою найменш населеною країною в історії (583 тисячі чоловік), яка пройшла кваліфікацію. Менше було тільки в Ісландії у 2018 (334 тисячі).

Ті, хто може

Ну, а тепер подивимося на тих, хто ще не прорвався на "мундіаль", але зберігає на це шанси. Пройдемося по континентах і конфедераціях.

І почнемо, для простоти, з Океанії. Звідси вже кваліфікувалася Нова Зеландія, далеко не новачок. Але є ще один претендент - Нова Каледонія. Вона поступилася у фіналі відбору у себе в зоні, але отримає додатковий шанс у міжконтинентальному турнірі з 6 команд. Шансів у неї там небагато - ну а раптом?

В Африці після закінчення останнього етапу відбору утворилася четвірка команд - найкращі з тих, що посіли у своїх групах другі місця. Серед них - Габон, який на чемпіонати світу ще не їздив. Але розбирати його шанси серйозно поки немає сенсу, тому що з цієї четвірки в результаті короткого і енергійного плей-офф далі виживе тільки один, але і йому ще доведеться відстоювати право їхати на "мундіаль" в міжконтинентальному турнірі, про який згадувалося вище.

У зоні КОНКАКАФ остання стадія відбору ще в розпалі, але там визначилися два претенденти на дебют у ЧС - Суринам і Кюрасао, які борються за лідерство у своїх групах. Суринам відомий не стільки сам по собі, скільки (у якості колишньої нідерландської колонії) як розплідник зірок для "ораньє" - звідти вийшли, зокрема, Гулліт, Райкаард, Клюйверт, Давідс, Зеедорф. Але грали вони не за свою історичну батьківщину, тому Суринаму ще ніколи й не вдавалося зробити нічого видатного. Що стосується Кюрасао, то це - абсолютна сенсація, незважаючи навіть на те, що очолює команду всесвітньо відомий Дік Адвокат. Федерація цього острова в ФІФА - лише з 2011 року, і якщо диво таки трапиться, то Кюрасао з населенням 155 тисяч чоловік відбере у Ісландії звання найменш населеної нації на чемпіонатах світу.

Ну, і якісь новачки можуть прийти з Європи. Наприклад, Косово, або Північна Македонія, або Албанія. Відбіркову групу навряд чи хтось із них здатний виграти, але прорватися через плей-офф - цілком.

Загалом, так чи інакше, але дебютувати на чемпіонаті світу у 2026 році буде дуже багато країн. Як ніколи багато. І це, звичайно, приємна різноманітність. Рівень чемпіонату це, зрозуміло, не підвищує, але створює додаткові свята для футбольних націй, які раніше і мріяти про таке не сміли.