У чемпіонатах СРСР українські клуби завжди відігравали помітну роль. На останньому етапі вони взагалі перемагали частіше за москвичів. Але й раніше теж не губилися. Ну, а як виглядали по відношенню один до одного?

Terrikon.com вирішив провести експеримент - скласти рейтинг клубів України за підсумками їх участі в радянських першостях за всі роки. І ось що вийшло...

Ми вчинили просто. Взяли топ-10 всіх чемпіонатів СРСР. Кожен український клуб, який коли-небудь входив до десятки, отримував відповідний бал. За перше місце - 10, за друге - 9, за третє - 8 і так далі, аж до десятого, за яке нараховувалося одне очко. Підсумок такий.

7. Металіст - 12

Харківський клуб, який спочатку називався Авангардом, ніколи не піднімався в союзному рейтингу досить високо, максимум - до 6-го місця в 1961. Та й взагалі, в елітному дивізіоні фігурував тільки в 60-х і 80-х. Це прикро. Історично, Харків - один з головних футбольних центрів, на ранньому етапі відігравав величезну роль, але ось коли в 1936 році почалися клубні чемпіонати СРСР, весь цей блиск залишився вже в глибокому минулому.

Як наслідок, за весь радянський період у Харкова - всього 4 потрапляння в топ-10. І, до речі, в незалежній Україні він теж спочатку був зовсім не на виднотi...

6. Карпати - 20

У львів'ян спостерігається лише один сплеск - у 70-х роках, коли вони двічі ледь не потрапили до трійки призерів, обидва рази - у 1976 році, коли восени та взимку розігрувалося два окремі чемпіонати. Особливо прикрим був осінній випадок - Карпати самі втратили "срібло", незрозуміло програвши вдома Зеніту, а в підсумку не зачепившись навіть за "бронзу". За ці два четверті місця вони отримують у нас 14 очок.

Ну, і ще двічі в ті часи вони опинялися в топ-10 - на 6-му і на 10-му місцях. Випробування часом прекрасна львівська школа не витримала, команда розвалилася, пішла в нижчі ліги, звідки ще тільки один раз змогла висунутися лише на сезон у "вишку", щоб остаточно канути в занепад аж Другої ліги.

5. Зоря - 36

Луганський (тоді - ворошиловградський) футбол виринув з напівзабуття в кінці 60-х, а в першій половині 70-х наробив такого галасу в радянському футболі, якого ніколи раніше не було. Зоря стала першою командою з обласного центру, яка виграла "золото" СРСР. Місце в десятці вона займала ще 7 разів, до призерів більше не потрапляла, але була і 4-ю, і 5-ю, і 6-ю, а закінчила свій славний період двома поспіль 9-ми місцями в 1977-1978 роках.

У підсумку, пробувши на виду всього 10 років, Зоря набрала в нашому заліку 36 очок - більше, ніж Металіст і Карпати, разом узяті. Для команди, що промайнула кометою на небосхилі радянського футболу - зовсім непогано!

4. Чорноморець - 52

Одеса - ще один потужний історичний центр українського футболу, але він все-таки не так швидко впав у кризу, як Харків. У союзній десятці міська команда (тоді - Динамо) встигає з'явитися ще в 30-х. Потім, щоправда, настали важкі роки, і в елітний дивізіон вона повертається вже як Чорноморець в 60-х. Але реальний зліт почався пізніше - в 1974, коли клуб, що повернувся з Першої ліги, відразу підскочив на 3-тє місце. До кінця 70-х одесити ще тричі потрапляли в десятку, у 80-х - ще чотири рази (в тому числі один раз - на четверте місце).

А в останньому чемпіонаті СРСР в 1991 році фінішував краще за всіх представників України - знову-таки четвертими. І це був гарний прощальний акорд.

3. Дніпро - 79

Якби ще на початку 70-х хтось сказав, що Дніпро буде високо котируватися в рейтингу українських клубів, це прозвучало б дуже дивно. До того команда з Дніпропетровська ніколи не пробивалася до вищого союзного дивізіону і ніколи не виявляла жодних особливих амбіцій. Але в 1969 її взяв у руки молодий тренер Валерій Лобановський - і почалося. Він вивів Дніпро у Вищу лігу. Він з ходу забезпечив 6-е місце. Потім відразу пішов у рідний Київ, але імпульс залишився, що дало ще залишеній ним команді три місця в топ-10 до кінця 70-х.

Потім, щоправда, був регрес, вихід до Першої ліги і складне повернення. Але на той час у місті вже працювала знаменита школа Дніпро-75, а командою займалася пара Володимир Ємець - Геннадій Жиздик. І несподівано для всіх у 1983 році прийшло чемпіонство. Це могло виявитися епізодом, як сталося в ті ж роки з мінським Динамо і ленінградським Зенітом. Але, на відміну від них, Дніпро дав справжню династію. Протягом наступних років він ще раз став чемпіоном, двічі - віце-чемпіоном, і ще два рази взяв "бронзу". Взагалі, починаючи з 1981 року і аж до розвалу Союзу, Дніпро тільки один раз не зміг увійти до десятки. І, як наслідок, набрав за цей час таку кількість балів у наш залік, що без будь-яких проблем забезпечив собі третє місце.

2. Шахтар - 112

Ну, а друге місце у нас посіла команда, яка чемпіоном так жодного разу і не стала, але за сукупністю досягнень в Україні рівних не мала, якщо не брати до уваги Динамо. Донецький Шахтар був на видноті протягом всієї радянської футбольної історії. Він першим з команд обласних центрів став призером чемпіонату СРСР у 1951 році. Він п'ять разів був у топ-10 протягом 50-х років і чотири рази - в 60-х. А в 70-ті взагалі тричі потрапляв у призи, причому двічі - в 1978 і 1979 - зупинявся буквально за крок від чемпіонства.

Так, останнє союзне десятиліття далося Шахтарю не дуже. Але і тут він шість разів пробивався в десятку. На медалі вже не претендував, але статус кращої провінційної команди Союзу підтвердив.

1. Динамо - 364

Це було ясно з самого початку. Звичайно, перше місце в нашому рейтингу мало посісти київське Динамо - 13-разовий чемпіон Союзу, 11-разовий віце-чемпіон. Свої бали кияни почали набирати вже з першого сезону, з 1936 року - відразу посіли друге місце. І потім у них - тільки один відверто провальний період, післявоєнний, коли, траплялося, вони й з десятки випадали.

Але "найжирніший" відрізок - десять чемпіонатів з середини 60-х до середини 70-х, коли "біло-блакитні" 6 разів посідали перше і 3 рази - друге місце. У підсумку тільки за цей час - 91 очко, більше, ніж за всю історію у будь-якої іншої української команди в СРСР. Крім Шахтаря, звичайно.