Все йде до того, що Іран не зіграє на чемпіонаті світу, хоча і завоював таке право. За нинішнього розвитку подій важко собі уявити, як ця команда зможе перебувати на території США. Втім, нічого ще не вирішено остаточно - а поки функціонери визначаються, Terrikon.com згадує приклади матчів з гострою політичною підосновою на світових першостях...

1938. Італія - Франція 3:1

Ці країни тоді ще не воювали. Але, по-перше, вони багато разів робили це в минулому - і осад, як то кажуть, залишився. А по-друге, Муссоліні відкрито говорив про претензії на французькі території - Савойю, Ніццу, Корсику, Туніс. Все це він вважав споконвічною італійською землею. Напруга наростала з кожним роком, зіткнення рано чи пізно мало статися - і тому 12 червня 1938 року на поле паризького стадіону Коломб вибігали зовсім не друзі.

"Скуадра адзурра" того дня була зовсім не "адзурра". Італійці одягли агресивну чорну форму, перед матчем відсалютували фірмовим фашистським вітанням. Це викликало глухий гомін трибун, які спочатку були ідейно налаштовані проти гостей. У повітрі явно витала електрика, яка не розрядилася після веселих перших 10 хвилин, коли команди обмінялися голами. Але все-таки італійці були кращими, вищими за класом, швидшими і витривалішими. Зрештою, вони грали в статусі чемпіонів світу. У другому таймі неповторний Сільвіо Піола зробив дубль - і його команда спокійно довела матч до перемоги, не звертаючи ніякої уваги на важкий, гнітючий, несхвальний гул трибун.

1974. НДР - ФРН 1:0

Після Другої світової війни Німеччину розділили: східна частина стала соціалістичною, західна - ні. Дві країни, м'яко кажучи, не дружили, іноді ця взаємна неприязнь загострювалася до крайності. У футболі ФРН відразу після війни стала висуватися на провідні ролі в світі, НДР - ні. І тільки в 1974 східним німцям вдалося вперше прорватися до фінальної частини чемпіонату світу. А там - ну треба ж! - знущальний жереб визначив дві Німеччини в одну групу.

Вони грали в останньому турі на гамбурзькому Фольксштадіоні, і обидві збірні вже гарантували собі участь у наступній стадії. Але яка різниця? Результат мав величезне значення для обох команд. Ну, може, більше його хотіли все-таки в НДР, яка всі ці роки мала так мало шансів "умити" західних хоч у чомусь. І "оссі" зіграли, можливо, найкращий матч у своїй історії. Перевага ФРН була очевидною, але НДР діяла гостріше. І в одній з атак її найкращий бомбардир Юрген Шпарвассер двома рухами дезорієнтував трьох ворожих захисників і чітко пробив під поперечину. Радісні товариші відразу ж поховали його під купою своїх тіл. Раділи так, ніби виграли життя.

1982. Польща - СРСР 0:0

Роком раніше польський комуністичний уряд під заступництвом Радянського Союзу придушив протестний рух, що виник навколо профспілки "Солідарність", і ввів у країні військовий стан. Поляки завжди вважалися найбільш вільнодумними в соціалістичному таборі, а тут їхня ненависть до Рад посилилася ще більше, до межі. І ось дві країни зійшлися на чемпіонаті світу, на знаменитому Камп Ноу в груповому матчі, який визначав півфіналіста. Причому полякам вистачало нічиєї.

З якихось загадкових причин на гру, в якій потрібно було забивати, тренери СРСР (чи то Костянтин Бесков, чи то Валерій Лобановський - вже незрозуміло, хто в той момент був головним) виставили 5 захисників. Закономірно, в атаці справа не пішла. Олег Блохін і Рамаз Шенгелія діяли незлагоджено, півзахист їм допомагав так собі. Поляки трималися спокійно, намагаючись не "іскрити", утримуючись від зайвих емоцій (iнша справа трибуни - там навіть пара антирадянських плакатів у телетрансляції промайнула). У кінцівці вони створили пару хороших моментів - виручив Рінат Дасаєв. А за пару хвилин до кінця Тенгіз Сулаквелідзе міг виправити для СРСР все, бив головою з пари метрів - але промахнувся буквально на якісь сантиметри.

1986. Аргентина - Англія 2:1

Один з найвідоміших матчів в історії чемпіонатів світу, в якому Дієго Марадона спочатку продемонстрував фальшиву "руку Бога", а потім - божественну магію, обігравши півкоманди суперника. Це був чвертьфінал, Аргентина пройшла далі, до свого другого титулу. Але ціна поєдинку на знаменитому стадіоні Ацтека в Мехіко була насправді набагато вищою.

Чотирма роками раніше між цими країнами вибухнув військовий конфлікт за Фолклендські (Мальвінські) острови. Аргентина була розбита і принижена, хоча й англійці втратили кілька сотень своїх людей. До 1986 року пристрасті ще зовсім не вщухли в серцях людей, особливо аргентинців. "Нехай перед грою ми заявляли, що цей поєдинок не має нічого спільного з війною за Мальвінські острови, ми прекрасно знали про те, що дуже багато аргентинських хлопців склали там свої голови; там, де їх вбивали немов якихось пташок... І для нас це було якоюсь подобою реваншу!", - писав Марадона згодом у своїй книзі "Я - Дієго". Загалом, суперники дивилися один на одного реально - як на ворогів. Англійці після матчу обурювалися шахрайством Марадони, але мовчки визнавали його геній - другий гол позбавляв їх аргументів.

1998. США - Іран 1:2

Війни між країнами тоді не було, але дипломатичних відносин - теж. Дівали санкції, накладені США. Американців в Ірані вважали ворогами, тому, коли стало відомо, що на чемпіонаті світу дві збірні опинилися в одній групі, майбутній матч між ними стали подавати як "битву життя". І хоча перед початком гри футболісти зробили спільне фото на знак взаємної дружності, миру на полі і близько не було. Плюс до того, на трибунах стадіону Жерлан в Ліоні ще позначилася групка радикально налаштованих іранців, яку змогли локалізувати не без зусиль.

Ірану вдалося виграти завдяки особливій зарядженості на перемогу, якої він явно хотів більше. Голам раділи надривно і люто. Але це було ніщо в порівнянні з тим, що творилося після закінчення матчу в Тегерані. На одну ніч впали всі кайдани ісламу, чоловіки розпивали алкоголь на вулицях, жінки ходили з непокритими головами. Ще б пак - головний ворог розбитий! Що там трапиться на чемпіонаті світу далі, нікого вже не цікавило (нічого хорошого не сталося - Іран не вийшов з групи, як, втім, і США).